Протягом останніх декількох років багато платників податків зіткнулись із ситуацією, коли податковий орган в ході перевірки здійснював дисконтування довгострокової кредиторської заборгованості, визнаючи в складі доходів доходи від приведення до теперішньої вартості суми заборгованості, яка буде погашатись через певний період, що перевищує один рік, звісно, не враховуючи у складі витрат амортизацію дисконту.
Так, справедливості заради варто відмітити, що національні положення бухгалтерського обліку в теперішній час передбачають необхідність відображення за теперішньою (тобто дисконтованою) вартістю лише ті суми заборгованостей, на які нараховувались відсотки (пункт 10. П(С)БО 11 «Зобов’язання» у поточній редакції передбачає: Довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов'язання).
Аналогічно і стосовно дебіторської заборгованості – положення пункту 12 П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» передбачають, що довгострокова дебіторська заборгованість, на яку нараховуються проценти, відображається в балансі за їхньою теперішньою вартістю.
Відтак, довгострокові зобов’язання, на які відсотки не нараховуються, а це переважна більшість заборгованостей – і позики, і поворотні фінансові допомоги, а також довгострокова дебіторська заборгованість (на неї в переважній більшості наша господарська практика не передбачала нарахування відсотків) на законодавчому рівні не вимагали відображення за теперішньою вартістю.
Проте, податківці в переважній більшості ігнорували положення П(С)БО 11 щодо вимоги про нарахування відсотків для цілей застосування дисконтування, аргументували свої дії переважно нормами міжнародних стандартів обліку та звітності та за результатами податкового аудиту розраховували суттєві суми коригування фінансового результату до оподаткування в сторону збільшення. Приведення до теперішньої вартості довгострокової дебіторської заборгованості практикувалось контролерами в меншій мірі, оскільки потребувало одночасного визнання суттєвої суми витрат, які вже потім у наступних звітних періодах нівелювались періодичним визнанням доходів.
Багато платників податків, не погоджуючись із таким підходом, звертались до суду, адже не завжди підстави для дисконтування є законними. Переважно на сьогодні для платників податків, які ведуть облік за П(С)БО, суди приймають їх сторону. Прикладами можуть бути постанови 2019 років Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2019 р. по справі № 826/9136/17, від 06.02.2019 р. по справі № 826/16321/18, від 26.02.2019 р. по справі № 826/1509/18.
Так, дійсно, за положеннями міжнародних стандартів підлягають відображенню за амортизованою собівартістю з використанням методу ефективного відсотка майже усі фінансові активи та фінансові зобов’язання, за рідкими виключеннями, що вимагається МСФЗ 7 та 9, МСБО 32 та 39. При цьому до фінансових активів чи зобов’язань (фінансових інструментів) відноситься досить великий перелік активів та зобов’язань, це:
- банківські метали, інвестиційні монети, інвестиційні папери без визначеного терміну погашення, акції тощо;
- депозити у банках;
- векселі отримані та облігації придбані;
- позики видані;
- дебіторська заборгованість (включаючи торговельну дебіторську заборгованість зі строком погашення понад операційний цикл підприємства, а операційний цикл може бути і менше одного року);
- кредиторська в тому числі торгівельна заборгованість;
- заборгованість по позиками, кредитами та іншим договорами, за якими виникає фінансове зобов’язання погасити заборгованість.
За дисконтованою вартістю мають відображатися і майбутні орендні платежі в фінансовій оренді (МСФЗ 16, МСБО 17).
Як бачимо перелік підстав для відображення дисконтованих сум активів чи зобов’язань у міжнародних стандартах обліку та фінансової звітності є чимало. І саме цей фактор для багатьох підприємств ставав на заваді при прийнятті рішення щодо переходу на міжнародні стандарти обліку та фінансової звітності.
Проте, віднедавна на сайті Мінфіну з’явився проект Наказу Міністерства фінансів «Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку», яким планується запровадити зміни до П(С)БО 11 «Зобов’язання», а саме: відкоригувати в ньому визначення поняття «довгострокові зобов’язання» та виключити норму про вимогу відображати за теперішньою вартістю лише ті довгострокові зобов’язання, на які нараховуються відсотки.
Стосовно ж активів, а конкретніше – дебіторської заборгованості, передбачається також виключення норми про вимогу відображати за теперішньою вартістю лише ту довгострокову дебіторську заборгованість, на яку нараховуються проценти.
Таким чином, з прийняттям та набранням чинності згаданого Наказу Мінфіну (а очікувати його прийняття варто вже до початку 2020 року, найімовірніше ця норма лобіюється саме податковим органом) дії податківців стосовно дисконтування заборгованостей набудуть законності та матимуть непохитну позицію у судових справах.
На жаль, у питаннях дисконтування залишається чимало пробілів, які ніхто не квапиться роз’яснювати, починаючи із загальної методики дисконтування (на сьогодні це зазвичай або наукові знання з економічної теорії або регуляторні акти НБУ, податкова служба лише одного разу згадала про формулу дисконтування – у листі від 18.06.2018 № 18311/7/99-99-14-03-03-17 «Про перевірки окремих питань обліку дебіторської та кредиторської заборгованості», про Мінфін та відповідні тлумачення в П(С)БО годі й говорити) та закінчуючи ставкою дисконтування – метод ефективної ставки відсотка чи якась із безлічі ставок фінансового ринку (наприклад, у згаданому вище листі податковий орган пропонує застосовувати середню річну облікову ставку рефінансування НБУ) – усе це залишається на розсуд українського платника податків.
Проте, відсутність чіткої методології не позбавляє обов’язку платника податків бути більш обачними та ретельніше дотримуватись вимог та порядку ведення бухгалтерського обліку. І вже з 2020 року варто переглянути власну облікову політику та внести до неї відповідні правки, які б регламентували роботу Товариства у питаннях відображення в обліку довгострокових заборгованостей.
