Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

Доказовість маркетингових послуг, – Олег Нікітін, адвокат ID Legal Group

Маркетинг як дієвий механізм розвитку бізнесу досить давно використовується у повсякденній діяльності багатьох підприємств. Суб’єкти господарювання використовують послуги з маркетингу для покращення результативності та збільшення прибутковості своєї діяльності, а іноді розглядають їх як певний засіб «легалізації» витрат в бухгалтерському обліку, який у тому числі здійснюється з метою формування податкового кредиту.

Для податкових органів таке використання підприємствами маркетингових послуг абсолютно не становить таємницю, а тому здебільшого під час проведення перевірки податкові органи активізують всі зусилля на виключення маркетингових витрат зі складу витрат господарської діяльності підприємства аргументуючи відсутністю належного документального підтвердження.

Судова практика щодо документального підтвердження господарських операцій з маркетингових послуг є достатньо принциповою у питаннях доказовості підтвердження надання таких послуг.

У справі № 813/2781/17 якраз мала місце така принципова позиція судів щодо аналізу та дослідження документів, що підтверджують маркетингові послуги.

Вимоги позову про оскарження ППР обґрунтовані безпідставністю висновків податкового органу про заниження платником податку на прибуток у зв`язку із формуванням витрат за результатами господарських операцій із ФОПами щодо надання ними маркетингових послуг. Платник зазначав, що витрати, які ним здійснені на оплату таких послуг є економічно обґрунтованими і безпосередньо впливають на результати його господарської діяльності, а також підтверджені відповідними первинними документами.

Рішенням суду І інстанції було відмовлено у задоволенні позовних вимог, така позиція була підтримана й апеляційним судом.

Ці рішення  мотивовано тим, що  первинні документи, які були прийняті до обліку, складені формально без фактичного надання маркетингових послуг, що не може слугувати належною підставою для формування цих витрат в бухгалтерському обліку, оскільки реальність таких операцій і їх зв`язок із господарською діяльністю платника документально не підтверджено.

Верховний Суд у своїй постанові від 25.03.2021 (справа за №  813/2781/17) зазначив про правильність висновків судів попередніх інстанцій при розгляді цієї справи,які встановили, що первинні документи платника надані на підтвердження отримання ним маркетингових послуг не містять інформації про зміст таких господарських операцій і відповідно не підтверджують їх отримання платником (позивачем).

Тобто, первинні документи платника не містять даних, які б належно та в повному обсязі могли б підтвердити одержання послуг з маркетингу замовником та їх надання виконавцем.

Акти наданих послуг за 2015-2016 роки не містять жодної  інформації стосовно місця, де було здійснено  господарську операцію, їх обсягу, одиниці виміру господарської операції,  не вказано у який спосіб були проведені  дослідження з маркетингу (опитування, анкетування, інші методи дослідження), а також не зазначено в чому саме був відображений їх результат. У таких документах, як звіти виконання послуг з маркетингу,  в основному,  були використані дані контрагентів про об’єми їх реалізації, водночас не було  вказано,  як саме ця інформація була отримана від виконавців щодо обсягів реалізації та сум чеку по кожному з них, оскільки такі дані кожного контрагента є комерційною  інформацією і у вільному доступі її немає для можливості здійснення порівняння в розрізі номенклатури та середньоринкових цін, які притаманні для таких послуг.

Також платником не було надано документів, спроможних підтвердити  передачу ним усієї потрібної інформації для проведення дослідження, як це передбачено положеннями укладеного договору. У звітах наявна лише узагальнена статистична інформація у різних сферах господарської діяльності трьох областей України та,  вона по суті, являє собою  лише опис поточного стану ринку товарів, проте  відсутні  жодні рекомендації, які були б  розроблені саме для конкретного платника. Будь-яких документів, здатних підтвердити спрямованість спірних послуг на досягнення конкретних цілей у діяльності платника не було пред’явлено.

Діяльність платника (замовника) полягає у реалізації канцтоварів та побутової хімії, однак в звітах проведених маркетингових досліджень досліджувався лише продаж канцтоварів. При цьому в штаті платника є маркетологи, дистриб`ютори, менеджери зі збуту, які повинні володіти інформацією щодо руху, попиту, реалізації продукції тощо. А також встановлено, що виконавець є працівником платника та на час виконання маркетингових послуг і підписання актів виконаних робіт виконував завдання саме як працівник цієї компанії та отримував за цю роботу заробітну плату.

Отже, для правомірності врахування витрат на маркетингові послуги у бухгалтерському обліку підприємства необхідно не лише належним чином оформити первинні документи, в яких має бути наявна конкретна інформація про зміст операції, її обсяги, одиниці виміру, вартість кожної операції щодо надання маркетингових послуг та інші документи, що відображають інформацію про суть та характер наданих послуг і підтверджують їх достовірність, а також довести безпосередній зв'язок таких витрат з господарською діяльністю та доцільність їх здійснення для отримання економічного ефекту від здійснення господарської операції (збільшення розміру прибутку або його отримання в майбутньому).