Торкаючись теми фактичних перевірок суб’єктів господарювання давайте першочергово пригадаємо підстави для їх проведення.
Загально відомо, що таких підстав в статті 80 Податкового кодексу виписано в кількості семи підпунктів, а саме з пп.80.2.1. по 80.2.7пункту 80.2.
Таким чином, виходячи з вищезазначених норм,фіскальний орган приймаючи рішення щодо проведення фактичної перевірки того чи іншого платника повинен в наказі щодо такої перевірки здійснити посилання на істинні порушення суб’єктом господарювання.
І тим не менш, як показує на сьогоднішній день практика, контролюючі органи в вищезгаданих наказах здійснюють посилання – саме як на підставу проведення фактичної перевірки – доповідну записку структурного підрозділу податкового органу.
В свою чергу, провівши огляд останньої судової практики з даного питання, фахівців нашого юридичного об’єднання увагу привернула постанова Верховного Суду у справі № 820/4893/18 від 05.03.2019 року (далі – Постанова). Саме в ній, мова йде про визнання протиправним та скасування наказу. Одне із підприємств Харківської області звернулось до суду саме з приводу того, що в наказі на проведення фактичної перевірки не зазначено конкретної підстави, за наявності якої може така перевірка проводитись, натомість лише перераховано норми кодексу.
Разом з тим, відстоюючи фіскальну функцію податковий орган наполягав, цитата з Постанови «…про достатність зазначення в наказі про призначення перевірки відповідної норми кодексу, а також стверджував, що суди не повинні втручатись у дискрецію (вирішення посадовою особою або державним органом будь-якого питання на власний розсуд) суб'єкта владних повноважень, що полягає у вільному виборі контролюючим органом виду перевірки, яка найбільш ефективно забезпечить реалізацію функції податкового контролю».
Крім того, як вбачається зі змісту Постанови «…судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що підставою для прийняття наказу, що оскаржується, стала доповідна записка заступника начальника управління фіскального органу, в якій просили керівника податкового органу доручити підпорядкованим підрозділам здійснити заходи в межах діючого законодавства по ряду питань, зокрема: дослідити можливість використанням в господарській діяльності придбаних ТМЦ, відповідність їх обліку, порядку ведення розрахункових та касових операцій; встановити наявність кваліфікованого персоналу та фізичну можливість виконання задекларованих послуг, враховуючи специфіку виконаних робіт, в межах чого дослідити питання використання праці найманих осіб без належного оформленій трудових відносин та виплати доходів у вигляді зарплатами без сплати податків; перевірити наявність залишків ТМЦ на власних та орендованих складських приміщеннях».
Як бачимо з вищезазначеного, аналогічно наказу, доповідна записка не містить жодної інформації стосовно того, в рамках яких саме заходів встановлено невідповідність діяльності підприємства вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів встановлені факти сумнівності; сумнівність яких саме операцій або ж інших доказів вчинення таких операцій, встановлена контролюючим органом.
То ж зрозуміло, що одним із законних способів захисту платника податків стало звернення до суду.
Приймаючи рішення на користь платника Харківської області Верховний Суд дійшов висновку, що доповідна записка, як підстава,яка підпадає під дію пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу, повинна містити інформацію про хоча і ймовірні, проте конкретні порушення суб’єктом господарювання законодавства, контроль за яким як раз покладено на фіскальні органи.
Ми ж в свою чергу радимо суб’єктам господарювання не боятись перевірок контролюючих органів, здійснювати законність підстав їх призначень та проведення, періодично ознайомлюватись із судовою практикою з відповідних питань, та впевнено звертатися до судових органів.
