Питання підтвердження витрат на правову допомогу (далі – витрати на ПД) повсякчас актуальне як для суб’єкта господарювання, так і для адвоката, який представляє його інтереси.
Незалежно від того, що такі витрати є складовими судових витрат, встановлення судами фактів їх наявності та підтвердження відбувається на підставі окремих документів сторін, а на останніх в свою чергу покладається обов’язок довести або спростувати наявність таких фактів.
При визначенні розміру витрат на надання послуг адвокатом розглядається питання їх співмірності (критерії визначення розміру) з урахуванням складності судової справи і надання адвокатом послуг чи виконання певних робіт в рамках супроводження такої справи; часу, який він витратив для надання таких послуг чи виконання робіт; кількість (обсяг) наданих послуг чи виконаних робіт; ціни позову (при наявності майнових вимог) та значимість справи для сторони, інтереси якої представляє адвокат.
В цілях визначення розміру витрат на ПДі подальшого їх стягнення після розподілу судових витрат, представниками сторін повинен забезпечуватися детальний опис фактично наданих послуг чи виконання певних робіт та проведених витрат, пов’язаних із наданням відповідних послуг чи виконанням робіт.
Цього разу пропонуємо розглянути висновки адмінсудів у спорах із держорганами, в яких також вирішувалися питання щодо стягнення витрат на ПД із належним документальним підтвердженням (для аналізу використовувалися судові рішення касаційної інстанції за поточний рік розміщені в ЄДРСР).
Оскільки питання щодо розподілу судових витрат, у тому числі й щодо витрат на ПД вирішується під час прийняття судового рішення, то суди об’єктивно вважають, що такі витрати стосуються предмету доказування в конкретній справі.
Такі справи умовно можливо розподілити на три групи:
– справи, в яких вимоги були задоволенні;
– справи, в яких відмовлено в задоволенні вимог;
– справи, в яких відбулося їх направлення на новий розгляд.
1. Справи, в яких вимоги були задоволенні
В постанові КАС ВС від 04.02.2020 (справа за № 280/1765/19) зазначено, що до переліку документів, що підтверджують витрати на ПД та які підлягають дослідженню судами відносяться договір про надання допомоги (або доручення), документи, якими підтверджується оплата послуг (робіт): (рахунок на оплату, квитанція до прибуткового ордеру, платіжне доручення про оплату, касові та фіскальні чеки, документи на відрядження тощо). Відсутність підтверджуючих документів матиме наслідком відмову в задоволенні стягнення таких витрат.
Водночас, при вирішенні питання про стягнення таких витрат судами повинні враховуватися їх співмірність з урахуванням всіх критеріїв визначення розміру, встановлених КАС України.
І відповідно під час недотримання принципу співмірності такий розмір витрат може бути зменшений судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат або розгляду питання про стягнення витрат на ПД.
У даній справі судом 1-ої інстанції було досліджено договір, додаткову угоду до нього, рахунок на оплату, квитанцію про сплату послуг, акт наданих послуг. У цих документах вказано опис наданих послуг, їх кількість (обсяг) вартість, а також вони мають усі реквізити, необхідні для таких документів.
Податковим органом не спростовано факт співмірності витрат.
В постанові КАС ВС від 04.02.2020 (справа за № 480/4107/18) також представником сторони були надані всі необхідні документи, які в повній мірі підтверджували витрати на ПД та містили усі властиві реквізити.
Податковий орган намагався спростувати відсутність факту співмірності вказаних витрат відсутністю в платіжному дорученні посилання на номер справи, однак Касаційним судом не було взято до уваги такі доводи, оскільки сума вказана платіжному дорученні відповідає сум вказаній договорі та рахунку на оплату.
В постанові КАС ВС у справі за № 140/2131/19 від 31.03.2020 Судом наведено не лише перелік документів, які фактично підтверджуються витрати на ПД, а ретельно досліджено перелік наданих адвокатом послуг, кількість, витрачений на їх надання час та вартісний вираз кожної із наданих послуг.
2. Справи, в яких відмовлено в задоволенні вимог
Наприклад, в постанові КАС ВС від 31.03.2020 року (справа за № 726/549/19) Суд підтримав висновки Апеляційного суду, який навіть за наявності повного переліку документів, якими підтверджують витрати на правовому допомогу зробив висновок, що сума на ПД, сплачена позивачем за надані адвокатом послуги не співмірна зі складністю супроводжуваної ним справи та наданими послугами, а вартість цих послуг є очевидно завищеною і необґрунтованою.
3. Справи, в яких відбулося їх направлення на новий розгляд
В постанові КАС ВС від 19.03.2020 (справа за № 140/2323/19) зазначено, що апеляційним судом не досліджено фактичне надання послуг адвокатом, вказаних в акті наданих послуг та їх співмірність із складністю справи, наданими послугами та їх вартістю.
Також зазначено про необхідність надання до матеріалів справи розрахунку з описом погодинної вартості кожної із переліку наданих послуг, проведення якого повинно передбачається договором про їх надання та відображатися в акті наданих послуг.
В постанові КАС ВС у справі за № 1740/2428/18 від 24.03.2020 Суд зауважив, що суд 1-ої інстанції та апеляційний суд, по перше не звернули уваги на те, що адвокатом надавалися, у тому числі послуги із досудового врегулювання спору, які не пов’язані із розглядом справи.
По друге, в справі був відсутній акт наданих послуг з детальним описом переліку наданих послуг, витраченим часом і їх вартістю.
По третє, судами не надано оцінку документам, що фактично підтверджують понесені витрати.
У постанові КАС ВСза № 0240/2505/18-а від 29.04.2020 містяться висновки, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджено документи, що підтверджують оплату послуг на ПД, які в цілому являються основними при вирішенні питання стягнення витрат на ПД, і у зв’язку із цим, суди прийшли до висновку про відсутність підстав для задоволення відповідних вимог. Однак, Касаційний суд з такими висновками не погодився.
В постанові КАС ВСвід 16.06.2020 (справа за № 640/22250/19) було зроблено висновок, що Апеляційний суд безпідставно зменшив розмір витрат на ПД у зв’язку з неналежним дослідженням акту наданих послуг та не спростовано вартість таких витрат з урахуванням кожної окремої послуги.
З огляду вищевикладене, питання відшкодування витрат на ПД поступово знаходить своє системне відображення в судових рішеннях і в кінці кінців матиме усталену судову практику, що являється досить серйозним сигналом для учасників судових процесів. Однак враховуючи, обмежений законом перелік пільг щодо сплати судового збору і постійне скорочення випадків їх застосування, а також подальші проблематичні перспективи стосовно покладання обов’язку на держоргани з відшкодування витрат на ПД, вказані обставини виступають серйозним аргументом щодо розгляду можливості врегулювання спірних питань у досудовому порядку.
Разом з тим, найбільшою прикрістю у цій ситуації є та обставина, що держава, її органи та посадові особи жодним чином не відчувають на собі тягар відповідальності стосовно витрат держбюджету по стягненню коштів за судовими рішеннями чи штрафів державних виконавців, зумовлених їх несвоєчасним виконанням.
Крім того, ухвалений Закон від 13.04.2020 № 553, яким внесено зміни до Держбюджету на 2020 рік та запроваджено мораторій до 1 січня 2021 року на безспірне списання коштів з держбюджету органами Держказначейства на підставі рішень судів, лише виступає каталізатором, який укріплює посадовців у безкарності їх дій щодо невиконання судових рішень. Продовжуватиме спостерігати, як держава забезпечить виконання судових рішень, які надійдуть до органів Держказначейства у 2020 році.
