Численна кількість судових рішень, розміщених в ЄДРСР з приводу застосування норм процесуального законодавства щодо оцінки судами «електронних документів», «електронних доказів», «електронних копій документів», «паперових копій електронних доказів» в цивільних, господарських, адміністративних справах та інших видах справ в цілому не зменшує кількість виникнення спірних питань, що виникають між сторонами та іншими учасниками справ щодо розмежування вказаних термінів та посилання на них під обґрунтування своїх вимог або заперечень.
У даній публікації рекомендуємо вивчити питання у чому полягає сутність визначення терміну «електронна копія письмового доказу» та «паперова копія електронного доказу».
Для цього розглянемо висновки судів в справі за № 922/51/20, зокрема висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.01.2021 р.
У вказаній справі підприємство звернулося до ФОПа про стягнення коштів (збитків) згідно укладеного між ними договору транспортної експедиції та перевезення вантажів автомобільним транспортом на підставі поданої заявки, враховуючи, що відбулося завантаження на автомобіль продукції, однак до місця призначення автомобіль з вантажем не прибув, чим було завдано збитків підприємству.
Рішенням суду 1-ої інстанції позов задоволено стягнуто із ФОПа суму збитків та судовий збір, сплачений підприємством за подання позову.
Первинні документи надані підприємством до суду 1-ої інстанції були ним прийняті до уваги, оскільки відповідали встановлених вимогам законодавства щодо їх оформлення.
Апеляційний суд скасував попереднє судове рішення, оскільки прийшов до висновку, що згідно умов договору обов’язковим є обмін між сторонами оригіналами заявки на замовлення вказаних послуг, а підприємством було долучено роздруківки заявок в електронній формі з електронної пошти, які не були засвідчені ЕЦП, і суд не прийняв їх до уваги як допустимі докази, незважаючи на те, що сторонами в договорі узгоджено обмін документами на виконання договору, у тому числі шляхом їх обміну за допомогою електронної пошти.
Поряд із цим, надані підприємством ТТН суд не врахував, оскільки за його висновком вони не підтверджують момент виникнення домовленостей на перевезення та доставку вантажу.
Касаційний суд не погодився із висновками апеляційного суду та скасував його із направленням справи на новий розгляд до апеляційного суду з наступною мотивацією.
Так, у даній постанові Касаційного суду містяться висновки суду щодо розмежування та відмінностей термінів «електронна копія письмового доказу», «паперова копія електронного доказу» та «електронний доказ».
Згідно визначення терміну «електронний доказ», наведеного у процесуальному законодавстві копія письмового документу в електронній вигляді (фото- або сканкопія документу) не відноситься ні до електронних документів, ні до електронних доказів, оскільки залишається копією саме письмового документу (доказу), але збереженій в іншій формі, відмінної від письмової (паперової) форми.
В свою чергу процесуальне законодавство передбачає, що копія електронного доказу в паперовому вигляді не відноситься до письмових доказів.
Тобто, письмові та електронні докази передбачають можливість їх збереження авторами створення або суб’єктами використання як у паперовому, так в електронному вигляді, що відповідно по суті не змінює статусу таких документів.
Щодо можливості подання до суду електронних доказів, то процесуальним законодавством зокрема, закріплено право учасника справи подавати електронний доказ таким способами: в оригіналі; у вигляді електронної копії, засвідченої ЕЦП; у паперовому вигляді, із засвідченням його особою, що має право засвідчувати та подавати такі докази.
Подання доказів у будь-якій із перелічених форм ще не свідчить про його неналежність або недопустимість.
Такі форми подання до суду доказів у справах є виключно засобами встановлення даних, відомостей або інформації, на підставі яких судом встановлюється наявність або відсутність певних обставин (чи фактів), якими обґрунтовуються вимоги чи заперечення учасників справи.
І разі виникнення у суду сумнів щодо того чи іншого доказу він наділений повноваженням зобов’язати учасника надати оригінал певного виду доказу для його огляду та підтвердження дійсності.
При цьому, апеляційним судом не було взяти уваги, що після обміну сторін договору заявками в електронній формі за допомогою електронної пошти (з метою забезпечення їх найшвидшого отримання), їх оригінали були також направленні разом із актами приймання-передачі послуг та рахунків на оплату.
Тож за висновками Касаційного суду апеляційний суд не дослідив усі докази в сукупності, а висновки у своєму рішенні зробив фактично шляхом оцінки певних доказів, які на його думку були оформлені неналежним чином.
З огляду на вищезазначене, при поданні до суду будь-яких процесуальних документів учасники справи мають зосередитися на видах доказів, що ними подають з метою наведення більш точного і правильного обґрунтування необхідності їх подання та відображення їх у певній формі, передбаченій процесуальним законодавством.
