В контексті напрямку глобального законодавчого реформування трудових правовідносин особливе провідне місце відводиться трудовому договору між роботодавцем і працівником, оскільки саме ним регулюватимуться всі питання, пов’язані із початком, перебігом (реалізацією) і закінченням цих відносин.
До розгляду пропонуємо висновки судів у справі № 0840/3690/18, в якій предметом оскарження була постанова Держпраці про накладення штрафу на підприємство, оскільки на думку цього органу, укладений договір ЦПХ мав характерні риси трудового.
Суд І інстації позов підприємства задовольнив, мотивуючи відмінностями договору ЦПХ від трудового, а також тим, що особи з якими укладено договори ЦПХ не включені до штату підприємства, вони не відображені в табелях робочого часу, відповідно на них не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку (далі – ПВТР), їм виплачувалася винагорода за надані послуги, що підтведжується актами наданих послуг. Отже, висновки Держпраці щодо встановлених порушень є необгрунтованими і недоведеними, а складена постанова є протиправною.
Апеляційний суд скасував рішення суду попередньої інстанції, при цьому мотивувував власне рішення не обмежуючись лише властивостями трудового договору та ЦПХ, а провів детальний аналізнаданих підприємством договорів ЦПХ, в яких виявив властивості трудових:
– сума винагороди виконавців не ставиться в залежність від кількості результатів наданих послуг (тобто, матеріально оцінюється саме процес праці, а не конкретні результати наданих послуг), винагорода виплачується у чітко закріпленій сумі та із систематичною регулярністю;
– не встановлено виконавцям конкретні обсяги та переліки наданих послуг, що свідчить про наявність постійного характеру їхньої праці.
– не міститься положень про відсутність підпорядкування виконавців ПВТР та щодо самостійної організації ними процесу надання послуг.
– вказані переліки послуг на пряму залежать від ПВТР підприємства та часу, витраченого виконавцями, що свідчить відсутність можливості самостійно організувати свій процес надання послуг.
– відсутнє чітке закріплення кінцевих результатів наданих послуг, що також підтверджує матеріальне оцінювання процесу праці, а не її результату.
Акти наданих послуг також не містять кінцевих результатів наданих послуг.
Наявність трудових правовідносин підприємства з особами в договорах ЦПХ підтверджують наявність підстав для складення постанови Держпраці.
Касаційний суд повністю погодився із висновками апеляційного суду щодо виявлення вищевказаних властивостей трудових правовідносин, які носять постійний характер.
Таким чином, в котре акцентуємо увагу, що загальні положення договору ЦПХ без зазначення конкретних обсягів (кількості) виконуваних робіт (наданих послуг), їх переліку, чітких досягнутих результатів, відсутність залежності розміру винагороди від результатів виконуваної роботи (наданих послуг), яка може періодично змінюватися, відсутність положень про непідпорядкування ПВТР та самостійної організації процесу роботи, свідчитимуть про наявність ознак трудових правовідносин, а позиція представників Держпраці повністю підтримуватиметься у висновках судів в цій категорії справ.
