Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

Коригування податкових зобов’язань в межах контрольованих операцій. Проблеми та шляхи їх вирішення, – Тетяна Савчук, аудитор ID Legal Group

З 2013 року, а більшість компаній, що мають господарські операції з контрольованими контрагентами, з 2015 року, велику увагу приділяють аналізу власної діяльності, яка за своїми показниками має відповідати вимогам трансфертного ціноутворення. З кожним роком все більше вимог до обґрунтування контрольованих операцій конкретизується у статті 39 Податкового кодексу України, все більше досвіду отримують і суб’єкти господарювання, і контролюючі органи. І з кожним новим звітним періодом, коли в черговий раз відповідальні співробітники повертаються до питання підготовки Документації з трансфертного ціноутворення, погляд на ті чи інші операції вже є більш усвідомленим та іноді викликає необхідність перегляду власної точки зору – чи вірно був вибраний метод обґрунтування відповідності принципу «витягнутої руки»,  чи вірно був розрахований ринковий діапазон, чи дійсно рентабельність в контрольованих операціях вписується до такого діапазону. І насправді на практиці може мати місце, коли з плином часу суб’єкт господарювання доходить до висновку, що свою рентабельність по контрольованим операціям він вважає за доцільне переглянути та відкоригувати в сторону збільшення, що в свою чергу має бути супроводжене поданням уточнюючої декларації з податку на прибуток та збільшенням раніше задекларованої суми податкового зобов’язання з податку на прибуток. І як правило такі висновки можуть стосуватись і більш раннього періоду, наприклад, починаючи з 2015 року.

Але вже на цьому етапі у багатьох суб’єктів господарювання  може виникнути проблема із подачею уточнюючої декларації з податку на прибуток за 2015 рік, оскільки станом на поточну дату – 2019 рік стандартний 3-річний термін позовної давності для подачі уточнюючих розрахунків для 2015 року сплинув (завершився 01-го березня 2019 року).

Яким же чином діяти суб’єкту господарювання в такій ситуації? По-перше, звернемось до положень ПКУ, які регламентують дії платника податків у випадку, коли у наступних звітних періодах він бажає внести зміни до податкової звітності.

Так, положення пункту 50.1 статті 50 ПКУ говорять про те, що коли у майбутніх податкових періодах  платник податків самостійно знаходить помилки у раніше поданій ним звітності, такий платник податків зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації. При цьому п. 50.1 містить відсилочну норму, яка визначає можливість подати уточнюючий розрахунок з урахуванням строків давності, визначених статтею 102ПКУ. Про які ж строки говорить стаття 102 ПКУ?

Пункт 102.1. статті 102 визначає строки, протягом яких контролюючий орган має право проводити перевірку платника податків та нарахувати йому податкове зобов’язання. Зокрема, загальний строк для проведення перевірки та визначення податкового зобов’язання становить не пізніше закінчення 1095 дня (3 роки), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації(наприклад, для декларації з податку на прибуток за 2015 рік граничний строк її подання становить 01-е березня 2016 року, відповідно 1095 днів після строку подання – 01-е березня 2019 року).

Разом із тим п.102.1 ст. 102 ПКУ говорить про те, що у разі проведення перевірки контрольованих операцій відповідно до статті 39 ПКУ, строки для проведення перевірки та нарахування податкового зобов’язання становлять 2555 дня (7 років). Тобто, термін проведення перевірки контролюючим органом та нарахування податкового зобов’язання в рамках здійснення контрольованих операцій для податкової звітності з податку на прибуток, наприклад, за 2015 рік завершиться 01-го березня 2023 року. Відповідно, саме до вказаної дати і суб’єкт господарювання має можливість для самостійного коригування податкової звітності з податку на прибуток за 2015 рік і самостійного коригування суми нарахованого податкового зобов’язання в межах контрольованих операцій.

Але на практиці все є набагато складнішим, оскільки податкова звітність платниками податків подається в електронному вигляді, а програма прийомки електронної звітності налаштована виключно на стандартний термін для коригування податкових зобов’язань – 3-річний період. Відповідно, подаючи уточнюючий розрахунок із перевищенням 3-річного терміну для коригування, така уточнююча звітність в автоматичному порядку прийнята не буде,  а платник податків отримає квитанцію із зазначенням помилки – порушення термінів для здійснення коригувань.

Як же в такому випадку бути платнику податків, адже його законне право передбачає можливість здійснення коригувань в межах 39-ї статті ПКУ (в межах контрольованих операцій) і понад термін 1095 днів (до завершення терміну 2555 днів)?

Юристи ID Лігал Груп в такому випадку рекомендують дотримуватись наступного алгоритму. Обов’язково спробувати подати уточнюючу декларацію з податку на прибуток з відповідними додатками (ТЦ) через електронні ресурси ДФС та отримати відмову у прийнятті такої уточнюючої звітності. Далі в обов’язковому порядку необхідно у письмовому вигляді звернутись до відповідного територіального органу ДФС з вимогою прийняти уточнюючий звіт з податку на прибуток та відповідними додатками. Якщо ж при подачі паперового формату уточнюючої декларації з податку на прибуток у територіальному відділенні ДФС також буде відмовлено, платник податків з великою ймовірністю  зможе реалізувати своє право на коригування податкової звітності у судовому порядку

В будь-якому випадку такий складний шлях самостійного коригування податкового зобов’язання у зв’язку із здійсненими контрольованими операціями є виправданим, оскільки при самостійному уточненні податкового  зобов’язання платник податку має сплатити лише 3% штрафу від суми донарахованого податку на прибуток, а якщо таке зобов’язання нараховуватиме контролюючий орган, то сума штрафу становитиме від 25% до 50% суми податку.  А враховуючи, що при контрольованих операціях суми коригувань можуть бути досить істотними, перевага є очевидною.