Ми неодноразово вже розмірковували на тему, яким чином зменшити негативні наслідки здійснення досудового розслідування у податковому кримінальному провадженні. Але боротьба із наслідками завжди менш ефективна, ніж боротьба з першопричиною.
Тому пропонуємо поговорити про такий радикальний захід, як закриття податкового кримінального провадження – джерела всіх негараздів.
Варіант про подачу відповідного клопотання слідчому навіть не розглядатимемо, оскільки, як ми пам’ятаємо, формальна відсутність сторони захисту, а отже і особи, яка б могла подати таке клопотання – є особливістю вказаних проваджень і ситуація залишається без змін і дотепер. Крім того, навряд чи можна розраховувати на те, що слідчий зглянеться і закриє провадження за відповідним клопотанням.
А у кого ще є повноваження для закриття кримінального провадження, в якому жодній особі не повідомлено про підозру?
Здавалося б, для того, щоб відповісти на це питання, не потрібно нічого, крім як зазирнути у текст ст.36 КПК України, адже у п.9 її частини 2 міститься вказівка на повноваження прокурора приймати процесуальні рішення, в том числі і про закриття кримінального провадження, але немає жодних умов щодо наявності або відсутності підозрюваного.
Але не все так просто…
Стаття п.9 ч.2 ст.36 КПК України, хоча і передбачає конкретне повноваження прокурора, але є нормою загальною по відношенню до норми, яка міститься у абз.3 ч.4 ст.284 КПК України і встановлює, що прокурор приймає рішення про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного.
При цьому, абзацом 2 цієї частини, саме для слідчого передбачено повноваження закрити кримінальне провадження, в якому жодній особі про підозру не повідомлялося.
Втім, повернімося до абз.3 ч.4 ст.284 КПК України. «Прокурор приймає постанову про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного…». Знову, начебто, все зрозуміло: є підозрюваний – прокурор може закрити, немає – ні. Але якщо спробувати між словами «кримінального провадження» та «щодо підозрюваного» вставити слово «лише», то формулювання, яке наразі міститься у вказаній нормі, не постає таким вже однозначним і «позбавляти» прокурора цього процесуального повноваження стає зарано.
Так, відповідно до п.9 ч.2 ст.36 КПК України, прокурор має право закрити кримінальне провадження саме за наявності підстав, передбачених КПК України, а не «у передбачених цим Кодексом випадках».
Тобто, для виникнення у прокурора права закрити провадження існувати повинна лише відповідна правова підстава (наприклад, відсутність події або складу кримінального правопорушення) жодні додаткові умови (в тому числі і наявність або відсутність у провадженні особи зі статусом підозрюваного) на це прокурорське повноваження не повинні впливати.
Такий висновок корелюється зі змістом норм ст.2, 7, 9, ч.ч.1, 2 ст.36 КПК України, які з метою забезпечення додержання прав і свобод людини, наділяють прокурора повноваженнями здійснювати відповідний нагляд на всіх етапах здійснення досудового розслідування, а не лише після повідомлення особі про підозру у вчиненні нею злочину. А як вже зазначалося вище, однією з форм здійснення прокурором нагляду є закриття ним кримінального провадження.
Отже, на нашу думку, норма, яка міститься в абз.3 ч.4 ст.284 КПК України, не обмежує прокурора у загальному праві приймати рішення про закриття кримінального провадження, а навпаки – наділяє його виключним правом приймати такі рішення щодо підозрюваного.
Про вірність такого висновку свідчить правозастосовча практика, яка вже склалася в Україні.
Слід також зазначити, що відповідно до порядку ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, у випадку закриття кримінального провадження відповідні відомості підлягають внесенню до ЄРДР. Цей процес дуже детально регламентований, і сама система ЄРДР не дозволить реєстратору (прокурору) вносити дані поза межами його повноважень. Втім, на теперішній час прокурори не позбавлені технічної можливості вносити до ЄРДР відомості про закриття кримінальних проваджень, в яких жодній особі про підозру не повідомлялося, що вкотре підтверджує законність такої дії в разі вчинення її прокурором.
З повагою,
Микита Задорожний
адвокат ID Legal Group
