Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

Податкові наслідки операцій поставки товарів, які здійснюються із залученням перевізників, – Тетяна Савчук, аудитор ID Legal Group

Практика укладання договорів, та й не тільки зовнішньоекономічних,свідчить що вітчизняні постачальники нерідко обирають умови поставки Інкотермс FCA, тобто базисна ціна товару не включає вартість перевезення, а доставка придбаного товару здійснюється із залученням перевізника або експедитора (резидентів або нерезидентів України). В подальшому це стає відправним пунктом для вирішення суб’єктом господарювання багатьох питань законодавства, з урахуванням особливостей підходу до його застосування з боку контролюючих органів.При цьому, діапазон такого законодавства дуже широкий та стосується як податку на додану вартість, так і  податку на прибуток.

Спробуємо дещо конспективно окреслити ті моменти на які варто звернути увагу при укладанні та виконанні таких контрактів, в яких умови поставки визначені як FCA (місце фактичної передачі товару перевізнику (експедитору).

Відповідно практики непорозумінь з контролюючими органами непоодинокі випадки щодо витрат сторін договору, які безпосередньо пов’язані із транспортуванням та транспортно-експедиторськими послугами. Загально відомо, що міжнародні комерційні правила Інкотермс слугують для визначення та розподілу витрат та ризиків, в тому числі й пов’язаних із транспортуванням, між продавцем та покупцем. В той же час перехід права власності повинен визначатись умовами укладеного контракту, та в ідеальному варіанті його складання, посилатись на документ, на підставі якого такій перехід відбувається.

Розглянемо ситуацію, яка може бути підставою для виникнення суперечливих висновків, у випадку коли фактичне місце доставки товару продавцем  перевізнику (або особі яка забезпечує перевезення) не збігається з місцем призначення FCА, визначеним договором. Вочевидь ціна визначена договором вже враховує витрати на транспортування (та інші супутні процеси), але тільки до місця визначеного договором . Якщо ж продавець фактично передає товар в іншому місці, то є підстави для висновків про отримання чи то продавцем, чи то покупцем безкоштовних послуг цього «додаткового» перевезення (переміщення), тобто визначення ним доходу. На цьому етапі питання вирішується просто, укладанням доповнення до договору, яке враховує фактичні обставини доставки.

Що стосується визначення переходу права власності на товар, то ЦКУ визначено що у набувача майна  воно виникає з моменту його передання, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому переданням майна вважається вручення як набувачеві, так і іншій особі з метою доставки набувачеві.

Окремий блок питань стосується випадків коли до перевезення та/або його забезпечення   (транспортно-експедиторських послуг) залучаються нерезиденти України. Особливу увагу вітчизняному суб’єкту господарювання  треба звертати на випадок, коли оплата перевезення товару здійснюється безпосередньо нерезиденту-перевізнику. В цьому випадку, ця виплата (винагорода) є фрахтом у розумінні податкового законодавства (п.п 14.1.260), тобто доходи нерезидента з джерелом їх походження з України. Та як наслідок, необхідність оподаткування в розмірі 6% у джерела виплати та за рахунок таких доходів. Слід звернути увагу, що фактичне місце перевезення для необхідності оподаткування не враховується.

Якщо ж виплата здійснюється особі-нерезиденту, яка забезпечує перевезення, зокрема, сама розраховується з перевізником, то фрахту в цьому випадку не виникає.

Оподаткування отриманих послуг ПДВ визначають з урахуванням особливих правил, встановлених статтею 186 ПКУ відносно місця їх постачання. Висновки щодо оподаткування цих операцій повинні враховувати всі фактичні обставини та їх документальні підтвердження, які  свідчать про здійснення цих операцій, так як існує «розмаїття» варіантів застосування ставок оподаткування, визначення бази оподаткування,тощо.

Друге  питання яке виникає, на яку саме дату повинно визначатись продавцем податкове зобов’язання по ПДВ для випадку, коли доставка товару здійснюється із залученням транспортного перевізника.

Відповідь ІПК фіскальної служби від 14.08.2019 № 3793/6/99-99-15-03-02-15 ґрунтується на  тому, що законодавством відокремлено порядок  визначення ПЗ для відвантаження товарів та для експорту товарів. Для відвантаження товарів датою виникнення зобов’язань є дата початку передачі товару або покупцю, або суб’єкту який повинен здійснювати доставку покупцю будь-яким шляхом (перевезення, пересилання, тощо). Документальним підтвердженням початку передачі є дата  оформленого комплекту перевізних документів з урахуванням виду транспорту, із залученням якого здійснюється доставка (перевезення).

В той же час для експорту товарів дата виникнення ПЗ визначається дещо інакше, а саме,дата належним чином оформленої митної декларації, яка засвідчує перетин митного  кордону України,тобто на всіх аркушах якої та доданих товаросупроводжувальних документах, посадовою особою митного органу проставлені відбитки особистої печатки.