З 5 жовтня минулого року почала своє функціонування Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (далі – Е-система).
Вказана система в процесуальному законодавстві запроваджена, зокрема з метою забезпечення можливості обміну електронними документами (їх надсилання/отримання) між судом та учасниками судового процесу.
З початком її функціонування в учасників судового процесу виникла необхідність в реєстрації своєї електронної адреси в Е-системі, яка в подальшому в розумінні процесуального законодавства розглядається як «офіційна електронна адреса» для здійснення електронного листування з судом та іншими учасниками справи.
При цьому, для певного кола осіб (учасники судового процесу) така реєстрація є обов’язковою, для інших – вона має добровільний порядок (ч. 6 ст. 18 КАС України).
Спільним для обов’язкової та добровільної реєстрації електронної адреси в Е-системі є те, що надсилання судами рішень або інших процесуальних документів учасникам справи здійснюється із застосуванням Е-системи саме на офіційну електронну адресу, зареєстровану в цій системі, однак, це не передбачає позбавлення учасника справи права отримати рішення суду в паперовій формі за його окремою заявою.
Водночас, реєстрація учасників судового процесу в Е-системі не позбавляє їх права на подання процесуальних документів до суду у паперовій формі.
Серед вимог, передбачених нормами КАС України щодо оформлення позовної заяви, яка подається до адміністративного суду для захисту особою порушеного права зазначається офіційна електронна адреса/адреса електронної пошти.
Однак, в контексті настання правових наслідків для учасника справи слід розуміти відмінності між сутністю термінів «офіційна електронна адреса» та «адреса електронної пошти».
Сьогоднішня публікація присвячена тематиці щодо наслідків отримання учасниками справи судових рішень на їхню електронну пошту.
Як зазначалося вище, судові рішення можуть направлятися учаснику на його офіційну електронну адресу при умові її реєстрації в Е-системі.
Однак, як вбачається із висновків судових рішень, які зокрема приймаються адміністративними судами та розміщені в ЄДРСР, учасниками справи в процесуальних документах поданих до суду зазнаються електронні адреси, які не є офіційними адресами в розумінні норм процесуального законодавства, оскільки незареєстровані в Е-системі, у зв’язку із цим виникають наслідки, які зумовлюють необхідність доведення учасником справи неналежного вручення судом оскаржуваного рішення та обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку на його подальше оскарження.
Так, в постанові КАС ВС від 29.06.2022 р. (справа № 300/5540/21), зокрема розглядалося питання щодо наявності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, зумовленого направленням його судом на електронну пошту сторони, яка не є офіційною електронною адресою.
Суд 1-ої інстанції у позові юридичної особи (позивач)щодо скасування постанов про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору відмовив, що слугувало підставою для подання цією особою відповідної апеляційної скарги.
Однак, апеляційний суд прийняв ухвалу, якою відмовив у поновленні строку на апеляційне оскарження рішення суду 1-ої інстанції та у відкритті апеляційного провадження у зв’язку із пропуском скаржником встановленого строку на оскарження.
Апеляційний суд зробив висновки, що копія судового рішення була в належний спосіб та у встановленому порядку направлена позивачу на його офіційну електронну адресу, а позивачем строки на апеляційне оскарження цього рішення пропущено та підстави для поновлення встановленого строку відсутні.
Тож, позивачем було подано касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду, за результатами розгляду якої касаційний суд її скасував, а справу направив для продовження розгляду до апеляційного суду.
Мотиви постанови касаційного суду полягали в тому, що згідно з ч. 11 ст. 251 КАС України у разі якщо справа була розглянуто судом у паперовій формі, то судове рішення повинно надсилатися засобами поштового зв’язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Касаційний суд встановив, що позивач не реєструвався в Е-системі та відповідно не має офіційної електронної адреси, до того ж, як засіб зв’язку позивачем зазначено поштову адресу, а в справі відсутні будь-які заяви/клопотання про направлення йому копії рішення суду на електронну адресу.
Відповідно за відсутності у позивача (скаржника) такої офіційної електронної адреси належним способом вручення судового рішення є його надсилання засобами поштового зв’язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Однак, апеляційним судом зазначені норми КАС України не було враховано, а зроблено помилкові висновки про належне вручення судом 1 інстанції оскаржуваного судового рішення, а також передчасні висновки щодо відсутності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, які повинні розглядатися в сукупності з обставинами, що об’єктивно перешкоджали своєчасному поданню скарги до суду.
Таким чином, з урахуванням норм КАС України та вказаних висновків суду, вважаємо, що позивачам при підготовці будь-якої позовної заяви до суду доцільно вказувати лише офіційну електронну адресу, яка належним зареєстрована в Е-системі, а за її відсутності вказувати лише поштову адресу як засобу для отримання процесуальних документів від суду та інших учасників судового процесу.
