В категорії судових справ щодо оскарження податкових повідомлень-рішень (далі – ППР) має місце також оскарження цих рішень у зв’язку із обґрунтованим ненаданням платником відповіді на запит податкового органу (відсутність належних підстав для надання запитуваної інформації або документів).
Норми Податкового кодексу України (далі – ПК України) встановлюють вимоги щодо правильності оформлення податкового запиту, а саме: змісту, наявності фактичних та правових підстав та порядку його направлення платнику, що зумовлює виникнення у платнику обов’язку надання певної інформації та документів.
В інший статтях ми вже описували оскарження ППР як наслідку направленого необґрунтованого запиту податкового органу щодо відсутності у ньому посилання на конкретні наявні обставини, підтвердженні отриманням інформації або документів з інших джерел податкової інформації, для отримання від платника запитуваних документів або інформації.
В цій публікації розглянемо висновки судів у справі № 812/797/17 щодо наявності підстав у платника не надавати відповідь на запит податкового органу, обумовлений невідповідністю зазначеної у запиті інформації податкового органу.
Суть вказаного спору полягала в тому, що податковим органом запитувалася інформація стосовно надання документів на виконання договірних зобов’язань з фізичною особою – громадянином (далі – ФО), в той час як платник мав господарські взаємовідносини з ФОПом, оскільки на момент існування договірних взаємовідносин контрагент платника був зареєстрований саме ФОПом, однак податковий орган не аналізуючи момент виникнення договірних правовідносин та виконання взятих зобов’язань, вимагав надати документи щодо взаємовідносин із ФО та за результатами перевірки нарахував підприємству ПДФО.
Суд 1-ої інстанції прийняття рішення про задоволення позову платника щодо неправомірності складених ППР мотивував, зокрема неврахуванням податковим органом під час перевірки факту статусу контрагента платника, який був на момент виконання зобов’язань за договоромпідприємцем.
До того ж, факт визнання рішенням суду 1-ої інстанції протиправними дій податкового органу щодо проведення перевірки та наказу про її проведення призводить до відсутності правових наслідків (висновків) такої перевірки, до якого відноситься ППР, отже це стало підставою для задоволення вимог платника (позивача).
З цими висновками суду 1-ої інстанції повністю погодився апеляційний суд.
Касаційний судпогоджуючись із висновками судів попередніх інстанції додатково зазначив, що надіслані запити сформовані з порушенням ПК України, а тому не зумовлюють обов’язку у платника на надання них відповіді, і як наслідок, такі обставини не можуть надавати контролюючому органу повноважень вчиняти дії по організації проведенню податкової перевірки стосовно платника.
Таким чином, платники при отриманні податкового запиту мають право проаналізувати його та визначити дотримання податковим органом всіх критеріїв складання та направлення, оскільки недотримання вказаним органом всіх встановлених ПК України вимог щодо оформлення податкового запиту, не лише наділяє платника правом на оскарження ППР за результатом проведеної перевірки, а й забезпечує беззаперечною доказовою базою, що є запорукою позитивного вирішення для платника податкового спору.
