Тема «реальності» господарських операцій залишається як завжди актуальною для усіх суб’єктів господарювання, і вказану тематику з різних аспектів неодноразово висвітлювали наші фахівці.
У спорах з податковими органами, останні особливу увагу зосереджують на дослідженні наданих платниками договорів та первинних документів, що підтверджують фактичне проведення господарських операцій саме на стадії проведення перевірки платників.
За відсутності будь-яких первинних документів або невідповідності їх обов’язковим реквізитам податкові органи в актах перевірки роблять висновки про оформлення господарських операцій лишена папері і відсутність фактичного здійснення таких операцій, оскільки на думку податкового органу, платники не мали намірів щодо настання реальних результатів господарських операцій і відповідно ці операції мають ознаки фіктивності.
Наприклад у разі ненадання платником під час проведення перевірки товарно-транспортних накладних (далі – ТТН) податковим органом може бути поставлено під сумнів здійснення господарської операції з поставки, оскільки на думку перевіряючих відсутнє документальне підтвердження факту переміщення товару від постачальника до його покупця.
Висновок податкового органу про фактичну відсутність господарської операції з поставки матиме наслідком складення ППР з донарахуванням платнику грошових зобов’язань з податку на прибуток/або ПДФО та ПДВ, а також нарахування відповідних штрафних санкцій.
Зрозуміло, що платники не погоджуючись із такими висновками податкових органів, зазначеним в актах перевірки і звертаються до суду із вимогами про оскарження ППР.
Наприклад, Касаційний суд у справі № 814/1781/15 (постанова від 24.03.2020 року) погодився із висновками судів попередніх інстанцій та зазначив, як встановлено судами, волевиявлення сторін договору з приводу номенклатури, кількості та ціни продукції (найменування, вартісних та кількісних характеристик товару) здійснене належним чином. Недоліки в оформленні ТТН (ТТН не містять повної адреси пункту навантаження) не свідчать про «безтоварність» операцій, оскільки з їх змісту однозначно та чітко вбачається найменування, кількість поставленого товару та його відвантаження від постачальника до покупця (позивача).
Поряд із цим, в постанові КАС ВС у справі за № 806/1339/15 від 06.02.2020 р. вказано, що наявність ТТН є обов’язковою у випадку здійснення перевезень на договірних умовах. У випадку ж здійснення перевезення для власних потреб –ТТН не оформлюється.
Таким чином, ТТН підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів (якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах), документує рух ТМЦ та є одним із доказів «реальності» здійснення господарської операції з постачання товарів.
Відсутність ТТН, тим не менш, не може бути самостійною підставою для визнання господарської операції такою, що не відбулася, а причини відсутності у платника ТТН щодо проведених господарських операцій у кожному конкретному випадку мають бути досліджені судом у сукупності разом з іншими первинними документами.
Тому питання щодо наявності ТТН, а також правильності її оформлення має оцінюватися в сукупності з іншими документами платника, створеними в процесі здійснення господарської операції.
В постановах КАС ВС від 13.07.2021 р. у справі № 808/78/15 (СН/808/48/16) та від 06.08.2021 у справі № 640/18984/18 містяться висновки, що ТТН та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу ТМЦ.
Отже, ТТН призначена для обліку руху ТМЦ та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.
Таким чином слід зазначити, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як ТТН, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з ПДВ.
З урахуванням вищенаведеного, очевидною є однозначність судової практики, що навіть у випадку відсутності у платника ТТН та при наявності інших первинних документів, що підтверджують факт поставки товару, платник не може бути позбавлений права отримати податковий кредит, оскільки сама по собі відсутність ТТН не може свідчити про «нереальність» господарської операції» щодо постачання товарів.
