В одній з наших попередніх публікацій ми вже говорили про те, що нерідко клопотання про продовження строків досудового розслідування погоджуються прокурорами, які не мають на це повноважень. Та чи є це єдиною помилкою? Практика свідчить, що ні.
Так, відповідно до ч.5 ст.294 КПК України, клопотання про продовження строку досудового розслідування може бути подане не пізніше, ніж за 5 днів до закінчення строку, визначеного ст.219 цього Кодексу.
В свою чергу, ст.219 КПК України передбачено два види строків досудового розслідування (стосовно злочинів):
– з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру (так звані «фактові» справи) та
– з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Якщо з «фактовою» справою все більш-менш зрозуміло, то визначення моменту початку (а відтак – і закінчення) перебігу другого виду строків може мати свої особливості.
Як вбачається з норми ст.219 КПК України, початок перебігу строку досудового після повідомлення особі про підозру не пов’язується з будь-яким конкретним способом вчинення цієї дії та з обставинами, у яких вона вчиняється. Зокрема, для того, щоб цей строк розпочав свій перебіг, не вимагається обов’язкового вручення саме письмового повідомлення.
Втім, мало хто звертає на це увагу, якщо повідомлення про підозру відбувається у «класичний» спосіб: зібрані докази слідчий вважає достатніми для підозри у вчиненні злочину, а тому здійснює обов’язкове відповідне письмове повідомлення.
Однак, письмове повідомлення про підозру є обов’язковим також і у випадку затримання особи на місці вчинення злочину (ст.208 КПК України). При цьому, 24 годинний строк встановлюється для вручення затриманій особі саме письмового повідомлення про підозру, а не звільняє слідчого від передбаченого ч.4 ст.208 КПК України обов’язку негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється.
Таким чином, повідомлення особи, затриманої в порядку ст.208 КПК України, про підозру у вчиненні злочину здійснюється негайно – в момент затримання.
При цьому, наступне вручення письмового повідомлення про підозру не позбавляє ознак офіційності того повідомлення, яке було здійснено в момент затримання, а як вже зазначалося вище, ст.219 КПК України не встановлює вимог щодо письмовості повідомлення про підозру.
Яке це може мати значення? Яка різниця: добою раніше чи пізніше почався перебіг строку, якщо питання ставиться про його продовження на кілька місяців?
Різниця є. Уявімо собі ситуацію: особу в порядку ст.208 КПК України було затримано, наприклад, 10.03.2020 року, а письмове повідомлення про підозру було вручене 11 березня.
Таким чином, слідчий вважатиме що «його» строк завершується 11 травня, а тому останнім днем на подачу клопотання про продовження вважатиме 06 травня.
За нашим же «літочисленням» строк повинен закінчитися 10 травня, а тому, якщо слідчий звернеться із клопотанням про продовження строку досудового розслідування до відповідного прокурора (якщо до трьох місяців) або до слідчого судді (якщо до шести чи дванадцяти місяців) 06 травня, то строк, передбачений ч.5 ст.294 КПК України, на нашу думку ним буде пропущений.
Більш яскраво цей приклад виглядатиме, якщо припустити, що умовне 10 травня припадає на п’ятницю, а 11 травня таким чином – вже на суботу. Що це міняє? А те, що за правилом ч.7 ст.115 КПК України в такому випадку останнім днем строку досудового розслідування стає не 11, а 13 травня (понеділок), а в таких умовах 06 травня слідчий все ще може подати клопотання.
Отже, за таких обставин, відвоювати у слідчого «свою» дату постає завданням не тільки і не стільки іміджевим, скільки таким, що має цілком зрозуміле практичне значення – позбавити його можливості продовжити кримінальне переслідування клієнта.
Втім, навіть вчасно подані клопотання про продовження строку досудового розслідування рідко можуть стати взірцем гідно виконаної роботи.
Так, майже всі клопотання містять в собі єдину підставу їх з’явлення на світ: нібито необхідність виконати «ряд слідчих та процесуальних дій». При цьому, сторона обвинувачення без будь-яких сумнівів в тому ж самому клопотанні безапеляційно стверджує про те, що вина особи «повністю підтверджуються зібраними матеріаламидосудового розслідування».
Крім того, слід звернути увагу на те, що слідчі здебільшого просять про надання додаткового строку через те, що ними «можуть бути отримані докази та встановлені як ті обставини, що викривають підозрюваного, так і обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання».
Порівнянням цього формулювання із формулюванням, наведеним у ч.2 ст.9 КПК України, можна чітко встановити, що при створенні першого навмисно виключено з другого вираз «…так і ті, що виправдовують…».
Таким чином, слідчі фактично відкрито заявляють про те, що ними навіть не передбачається виконання повного обсягу приписів ч.2 ст.9 КПК України, і, як наслідок, завдань кримінального провадження щодо повного і, що найголовніше – неупередженого розслідування.
Вочевидь така фактична обставина свідчить про явно упереджений обвинувальний ухил досудового розслідування.
Додатковим переконливим доказом здійснення у цьому кримінальному провадженні упередженого з явним обвинувальним ухилом досудового розслідування є те, що слідчими дуже часто однією з підстав необхідності продовження строку безальтернативно зазначається«виконання «умов» ст.291 КПК України».
Тобто, фактично слідчий заявляє про те, що єдиним способом закінчення досудового розслідування він вважає лише направлення обвинувального акту до суду, в той час, як відповідно до ст.283 КПК України, звернення до суду із обвинувальним актом є лише однією з форм закінчення досудового розслідування, яке також можебути закінчено і у формі закриття кримінального провадження з реабілітуючих підстав.
Стосовно суті слідчих і процесуальних дій, про додатковий час на проведення яких просить слідчий, слід відзначити, що здебільшого це або слідчі дії, які жодним чином не стосуються предмету доказування (наприклад, щодо обставин проведення слідчих дій), або ті які група слідчих повинна і могла провести ще в перший тиждень після внесення відомостей до ЄРДР (наприклад, допит 12 свідків групою слідчих, яка складається з 21 особи).
Щодо допиту свідків слідчі найчастіше взагалі не обтяжують себе ні зазначенням того, яких свідків ще потрібно їм допитати, ні того, що вони можуть повідомити і яке ці відомості мають значення, а найголовніше –того, що ж перешкодило допитати їх протягом раніше встановленого строку.
Особливе місце серед «потреб» слідчого посідає необхідність «призначення експертиз».
При цьому, найчастіше в розпорядженні сторони обвинувачення є всі необхідні матеріали, речі та документи, необхідні для призначення експертиз, необхідність у проведенні яких він вбачає.
Відтак, процедура призначення експертизи здебільшого не потребує витрачання на неї хоча б наскільки тривалого часу і фактично полягає лише у оформленні відповідної постанови.
Дещо більш слушним є довод слідчого про необхідність «проведення експертиз», однак, таким він може постати лише в тому разі, якщо відповідна експертиза вже призначена, але її завершити неможливо з причин, що не залежать від волі слідчого.
Втім, з цілком зрозумілих причин, переважна більшість клопотань не містить нічого про те, що експертизи на момент його подачі вже призначені протягом розумного строку (а не за день-два до подачі клопотання).
І звісно, слідчий не омине можливості зазначити про те, наскільки йому складно розслідувати справу, а тому зазначить, що, наприклад, до шести місяців продовжити строк досудового розслідування у кримінальному провадженні слід через його особливу складність.
При цьому, на доведення особливої складності провадження слідчим використовуються ті ж самі обставини, які були використані для доведення його складності (тобто обставини, яка може зумовити продовження строку лише до трьох місяців):
– кількість процесуальних дій, які на думку представника сторони обвинувачення необхідно провести, та
– жодним чином не визначені «об’єктивні причини», за яких такі дії неможливо було здійснити раніше.
Також слідчий зазвичай уникає зазначення того, які ж дії були проведені слідчими слідчої групи в перший додатковий місяць строку досудового розслідування.
Причини для цього цілком зрозумілі: або відповідні дії протягом цього періоду взагалі не проводились, або були формально вчинені (розпочаті) напередодні звернення, що свідчить про кричуще неефективне використання стороною обвинувачення первісно наданого додаткового часу, отже не існує жодної підстави вважати, що новий продовжений строк слідчим буде використано ефективно.
Це лише основні моменти, на які ми радимо звертати увагу, але з величезною долею вірогідності можна стверджувати, що кожен конкретний випадок може доповнити цей перелік кількома додатковими обставинами.
З повагою,
Микита Задорожний
адвокат IDLegalGroup
