Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

Особливості виконання договірних зобов’язань під час воєнного стану за відсутності в договорі положень про форс-мажор, – Олег Нікітін, адвокат ID Legal Group

В умовах дії воєнного стану існуюча договірна діяльність в Україні фактично розділилася на 2 сегменти: договори, укладені до початку воєнного стану та після його введення.

Особливістю застосування форс-мажору для вітчизняних суб’єктів господарювання під час воєнного стану є настання його обставин переважно для обох сторін.   

Кожний вид договору, укладений між сторонами, як правило, містить положення про дії сторін, що необхідно вчинити в умовах форс-мажорних обставин і наслідки, які наступають для сторін щодо виконання договірних зобов’язань із застосуванням форс-мажору.

В контексті норми, визначеної ч. 1 ст. 212 ЦК України форс-мажор для сторін договору розглядається саме як відкладальна обставина щодо виконання договірних правовідносин.

Стаття 6 ЦК України визначає умови співвідношення і порядок застосування норм актів цивільного законодавства та положень договору, укладеного між сторонами.

Принцип свободи договору, визначений у ст. 6 та 627 ЦК України надає сторонам договору на власний розсуд врегульовувати між ними умови договору, у тому числі до яких належать договірні зобов’язання та дія форс-мажору, з урахуванням норм чинного законодавства.

Враховуючи, що норми ЦК та ГК України між собою пов’язані, то принцип свободи договору застосовується по відношенню й до господарського договору.

Отже, вирішення спірних договірних правовідносин також в деякій мірі буде залежати від змісту положень про форс-мажор, що передбачені в договорі.

Однак, мають місце також випадки, коли в укладених договорах положення про форс-мажор взагалі відсутні або недостатньо визначають дії сторін і наслідки застосування ними форс-мажору.

Тож як все таки бути у разі виникнення форс-мажору, коли сторони не врегулювали в договорі порядок застосування форс-мажору або такі положення недостатньо визначають дії сторін і наслідки застосування ними форс-мажору?

Як відомо, за загальновизнаним принципом відповідно до норми ч. 1 ст. 617 ЦК України дія воєнного стану лише стосується питання звільнення від відповідальності у разі невиконання договірних зобов’язань, але не від виконання самих зобов’язань.

Тобто, форс-мажор не відміняє для сторони обов’язок з виконання договірного зобов’язання, а лише звільняє від відповідальності за порушення строків з його виконання.

Натомість, форс-мажорні обставини можуть бути лише певною відстрочкою у виконанні договірних зобов’язань до моменту закінчення форс-мажорних обставин, в даний період до моменту припинення/скасування воєнного стану, оскільки укладений між сторонами договір є обов’язковим для них до виконання (ст. 629 ЦК України та ст. 193 ГК України).

При цьому, ключовим моментом у звільненні від відповідальності за порушення договірних зобов’язань внаслідок дії форс-мажорних обставин згідно із приписами ч. 1 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України є обов’язок доведення неможливості виконання зобов’язань певною особою, у якої настали такі обставини, тому що сама лише наявність форс-мажорних обставин не може безпосередньо свідчити про неможливість виконання договірних зобов’язань.

Існування відповідних норм у вказаних Кодексах наділяє сторони правом посилатись на форс-мажор незалежно від того чи зазначено про це в договорі чи ні.  

Отже, незалежно від того чи сторони врегулювали в договорі такі положення право на застосування форс-мажору у них виникає згідно чинного законодавства та у порядку, визначеному його нормами.

Наявність воєнного стану як форс-мажорних обставин на території нашої країни підтверджується загальним листом ТПП України, розміщеним нею на офіційному сайті 28.02.2022 р., відповідно лист підтверджує наявність цих обставин, а неможливість виконання договірних зобов’язань особа має підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання.

Судова практика сформована згідно рішень у господарських спорах, яка склалася по застосуванню форс-мажору в період дії карантину внаслідок вірусу COVID-19 свідчить, що наявність сертифікату (в період дії воєнного стану – це буде загальний лист ТПП України) лише підтверджує виникнення форс-мажору і період його дії (наприклад, постанови КГС ВС від 26.05.2020 р. по справі № 918/289/19, від 17.12.2020 р. по справі № 913/785/17 та від 01.06.2021 р. по справі № 910/9258/20).

Тому слід зауважити, при виникненні спірних ситуацій між контрагентами щодо порушення виконання договірних зобов’язань ні сертифікат, ні загальний лист ТПП, що підтверджує форс-мажорні обставини – воєнний стан, у будь-якому судовому процесі не матимуть для суду «заздалегідь преюдиційного характеру», тому що оцінюватимуться усі докази надані сторонами в сукупності та з урахуванням фактичних обставин певної конкретної справи та виду спірних правовідносин.

З огляду на викладене вище, заінтересована сторона, у якої настали форс-мажорні обставини, незалежно від того чи наявні в договорі відповідні положення чи вони відсутні, при вирішенні спору зобов’язана буде в судовому порядку довести не лише наявність форс-мажорних обставин, а також надати до суду докази, що унеможливлюють виконання договірних зобов’язань у конкретно визначених договірних правовідносинах.