Податкові кримінальні провадження мають свої особливості по відношенню до інших. Однією з них є те, що дуже часто їх фабула містить вказівку на скоєння злочину «невстановленими посадовими осами» підприємства, де єдиною посадовою особою є його директор.
Які наслідки має така ситуація, як їй можна протидіяти, яких заходів доречно у ній вживати – цим темам ми неодноразово вже приділяли увагу в наших публікаціях і будемо робити це надалі, зокрема, ми казали про те, що таке формулювання свідчить не про те, що немає, за що хвилюватись, а скоріше – навпаки. Тому і слід проявити процесуальну активність у такому кримінальному проваджені.
Звісно, найперше, що приходить на ум в такому випадку – це подавати докази того, що в діях тієї самої «невстановленої» особи немає складу злочину. Для цього треба певним чином звернутись до слідчого. Найпоширеніший спосіб комунікації з ним – подача клопотань.
Але не слід забувати про те, що не все залежить від нас та наших намірів, а слідчий-податківець, будучи самостійним у своїй процесуальній діяльності, нажаль, дуже часто невірно трактує такий принцип своєї роботи, і тому «не статусним» фігурантам кримінальних проваджень та їх адвокатам доводиться звертатись до слідчих суддів в порядку ст.303 КПК України.
Цією нормою передбачено можливість оскарження результатів діяльності слідчого в усіх їх проявах: рішення, дії, бездіяльність. Однак, їх поєднання в одній статті не завжди спрощує практику її застосування.
Нерідко зустрічаються випадки, коли, не отримавши бажаного результату і вважаючи, що раз не зроблено того, що було потрібно, то не зроблено нічого, отже, оскарженню підлягає саме бездіяльність слідчого.
В інших випадках, наприклад, отримавши у відповідь на клопотання, яке містило в собі вимогу утриматись від вчинення певних дій, лист від слідчого про те, що клопотання не підлягає задоволенню, може виникнути бажання оскаржити таке його… рішення?
Можливо, з точки зору логіки ці висновки і є вірними, але законодавчі акти не завжди перевіряються відповідність їй, а тому слід приділити увагу певним формальностям.
Уявімо, що Ви звернулись до слідчого із клопотанням про долучення до матеріалів провадження певних доказів, але слідчий, зазначивши, що Ви «не є учасником кримінального провадження», надсилає вам постанову про те, що на підставі цього Ваше клопотання не підлягає задоволенню і докази долучатись не будуть.
Згідно ч.3 ст.110 КПК України, постанова – це єдина передбачена та допустима форма прийняття рішення слідчим. Тому, наявність постанови свідчить про прийняття слідчим певного рішення. В разі її отримання, якщо зміст її резолютивної частини Вас не влаштовує, інших варіантів немає – потрібно оскаржувати саме рішення слідчого.
Втім, якщо у відповідь на таке клопотання Ви отримаєте лист слідчого зі змістом, аналогічним вищезгаданій постанові, то в такому випадку, з огляду на приписи тієї ж ст.110, а також ст.220 КПК України, оскарженню підлягатиме бездіяльність слідчого, оскільки розгляд Вашого клопотання повинен завершуватись прийняттям рішення у формі постанови, а не листа.
Однак, вищенаведені ситуації у випадку звернення до слідчого із клопотанням особи без процесуального статусу трапляються вкрай рідко. Набагато частіше реакція слідчого на подане такою особою клопотання полягає у залишенні його без розгляду.
В такому випадку оскарженню також підлягатиме бездіяльність слідчого, але, якщо в разі неправильно оформленої відмови у задоволенні клопотання скарга повинна ґрунтуватись на доводах про наявність підстав для його задоволення, то в цьому випадку потрібно наводити доводи про те, що Ви маєте право його подавати, а слідчий – обов’язок розглянути.
І, звісно, якщо жодної реакції на подане клопотання не було, то оскарженню підлягає бездіяльність.
Нерідко ці моменти залишаються поза увагою скаржників і тому при подачі скарги невірно визначається предмет оскарження, а потім навіть слідчий суддя, обурений поведінкою слідчого, змушений розводити руками: як йому скасувати протиправне рішення, якщо скаржник оскаржує бездіяльність чи навпаки?
До цих моментів слід ставитись дуже уважно, оскільки невірно обраний спосіб оскарження може потягнути за собою втрати у вигляді не тільки марно витраченого часу, а навіть у вигляді безповоротно втраченої процесуальної можливості скасувати незаконне рішення чи зобов’язати слідчого діяти згідно із законом.
З повагою,
Микита Задорожний
адвокат IDLegalGroup
