Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

Окремі питання проведення негласних слідчих (розшукових) дій у податкових кримінальних провадженнях, – Микита Задорожний, адвокат ID Legal Group

Ні для кого не секрет, що жодна особа, яка вчиняє злочин умисно, перебуваючи при цьому при здоровому глузді, не стане заявляти про це вголос і повідомляти сторонніх. Особливо це стосується злочинів, пов’язаних з фіктивним підприємництвом та ухиленням від сплати податків, адже їх корислива мета зрештою полягає в отриманні грошей, які, як відомо, люблять тишу.

Ця особливість злочинної поведінки викликає необхідність в застосуванні адекватних засобів розслідування відповідних кримінальних правопорушень.

Серед  таких засобів особливе місце посідають негласні слідчі (розшукові) дії – НСРД.

Будучи досить дієвим інструментом в руках слідчого, НСРД не можуть проводитись ним свавільно і за будь-яких умов.

Чинним законодавством встановлені певні запобіжники від безконтрольного застосування НСРД: як на рівні суб’єктів, що видають дозвіл на їх проведення, так і з огляду на тяжкість злочину, для розслідування якого, на думку слідчого, проведення НСРД є необхідним.

В рамках цієї публікації увагу хотілося б приділити саме останньому моменту: співвідношенню тяжкості злочину та видів НСРД, які дозволяється проводити і результати яких дозволяється використовувати при його розслідуванні.

Слідчі органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, в своїй діяльності використовують майже повний спектр передбачених чинним КПК України НСРД, але, як показує практика, їх «улюбленими» є спостереження за особою, річчю або місцем, які полягають у візуальному спостереженні за відповідним об’єктом (в тому числі і з застосуванням відповідних технічних засобів) – ст.269 КПК України.

Зайвим буде казати, що такі НСРД є одним з найбільш ефективних способів отримання слідчим необхідної йому інформації і, будь його воля, він без будь-яких вагань застосовував би його в кожному провадженні. Але в тому і річ, що проведення вказаних НСРД допускається далеко не у всіх провадженнях, а лише в тих, в яких розслідуються тяжкі або особливо тяжкі злочини.

Водночас з тим, нерідко тяжкий злочин від злочину середньої тяжкості (на прикладі ст.212 КК України: ч.2 та ч.3) відрізняється лише сумою фактичних ненадходжень до бюджету, а інші складові частини об’єктивної сторони (в тому числі і спосіб дій потенційного підозрюваного, обвинуваченого, засудженого) є однаковими. Тобто, проведення НСРД, передбаченої ст.269 КПК України, зберігає свою  актуальність для обох випадків, а відтак, і спокуса для слідчого провести її незалежно від кваліфікації не втрачає своєї сили.

І якщо раніше слідчий не мав іншого вибору, окрім як подолати її та знаходити інші способи збирання доказів, то нещодавній висновок, зроблений Верховним Судом, відкрив слідчим неабиякі процесуальні можливості.

Так, ВС/ККС дійшов висновку про те, що навіть в тому випадку, коли в подальшому було здійснено перекваліфікацію вчиненого особою діяння, внаслідок чого тяжкість інкримінованого їй злочину «впала» до середньої тяжкості, відомості, зібрані під час проведення спостереження за особою, річчю, місцем, можуть бути допустимими доказами, якщо були отримані в той час, коли те саме діяння було кваліфіковано, як тяжкий злочин.

З одного боку, важко сперечатися зі справедливістю такого висновку, адже закон не вимагає повної тотожності первісної кваліфікації діянь з тією, яка фігуруватиме у вироку суду. Зрештою, перекваліфікація теоретично може відбуватись не через невірну оцінку обставин слідчим, а через зміну підходів законодавця до кваліфікації діянь чи через віднесення того самого діяння до злочинів меншої тяжкості тощо. Це виключає одну з обставин визнання доказів недопустимими: порушення слідчим існуючого до таких змін порядку збирання доказів.

А з іншого – закон не містить критеріїв, за якими можна робити висновки про адекватність первісно зробленої оцінки обставин, не передбачає жодної відповідальності для слідчого, який надав діянню очевидно неправильну кваліфікацію, внаслідок чого до ЄРДР було внесено дані про вчинення злочину, тяжкість якого дозволяє проведення будь-яких НСРД.В той же час, дії по внесенню до ЄРДР відомостей про вчинення кримінальних правопорушень оскарженню не підлягають.

 

Внаслідок цього існує дуже велика небезпека процесуальних зловживань з боку слідчих. Наприклад, маючи на меті повною мірою використовувати випадково наданий їм Верховним Судом карт-бланш, слідчі умисно «перебільшуватимуть» та будуть вносити до ЄРДР вочевидь більш тяжкі кваліфікації діянь, які будуть перекваліфіковувати лише після проведення повного спектру доступних для первісної кваліфікації слідчих дій.

 

Нажаль, очевидного та простого виходу з такої ситуації немає і вирішення цього питання полягає лише в комплексному підході до нього, зокрема і через залучення до участі в кримінальних провадженнях адвокатів, які сприятимуть формуванню позитивної судової практики, ініціюватимуть відповідні законодавчі  ініціативи на підставі аналізу отриманого досвіду.

 

З повагою,

Микита Задорожний

адвокат ID Legal Group