Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

Підтвердження факту отримання учасником справи судового рішення, – Олег Нікітін, адвокат ID Legal Group

Для кожного учасника справи має важливе значення не лише зміст прийнятого судового рішення, а й момент його отримання (конкретна календарна дата) з якої для нього починається відлік строку на реалізацію права на подальше оскарження такого судового рішення.

У цій публікації проаналізуємо висновки адміністративних судів щодо моменту фактичного отримання однією із сторін копії судового рішення, яка визначає наявність підстав для поновлення строку апеляційного оскарження цього рішення.

Так, в справі за № 806/1943/18, зокрема сторона оскаржувала ухвалу стосовно зміни порядку та способу виконання судового рішення у виконавчому провадженні, яка не була своєчасно отримана ні самою стороною, ні її представником, що призвело до порушення строків на апеляційне оскарження.

В апеляційній скарзі стороною наводилися аргументи несвоєчасного отримання вказаної ухвали суду по пошті, а фактичне отримання відбулося лише під час ознайомлення з матеріалами справи, а також надано докази на підтвердження цього, а також подано клопотання щодо поновлення строку на оскарження судового рішення.

Для розгляду цього питання апеляційним судом було направлено лист в суд 1-ої інстанції про направлення матеріалів справи, що стосувалися направлення сторонами копії ухвали.

Доводи скаржника обґрунтовувалися не направленням судом копії ухвали протягом встановленого строку, проте в матеріалах справи була наявна відмітка про направлення судом копії ухвали сторонам, а також рекомендовані повідомлення про вручення, а через кілька днів справа була направлена до апеляційного суду для розгляду.

Апелянт також наводив аргументи, що рекомендовані повідомлення про вручення не являються належними доказами, оскільки в них відсутня відмітка, що вони вручені конкретним особам: позивачу або його уповноваженому представнику, оскільки в повідомленнях відсутнє зазначення прізвищ осіб, яким вручалися такі повідомлення.

Проте, апеляційний суд вважаючи, що такі підстави пропуску не є поважними, а також наявність пропуску стороною строку на апеляційне оскарження відмовив у відкритті провадження.

Не погоджуючись із рішенням апеляційного суду про відмову у відкритті провадження, позивачем подано відповідну касаційну скаргу.

Касаційний суд в цілому підтримав висновки апеляційного суду мотивуючи своє рішення наступним.

В матеріалах справи міститься журнал реєстрації вихідної кореспонденції про направлення позивачу та його представнику копії ухвали суду, список згрупованих рекомендованих з повідомленням відправлень, в яких зазначено про відправку кореспонденції вказаним адресатам, а також рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, в яких  є відмітка про їх вручення.

Наявність усіх цих доказів у своїй сукупності дає підстави для висновку, що копії оскаржуваної ухвали суду, які направлялись вказаним адресатам на їх поштові адреси та були ними отримані.

Окрім наявних у справі доказів, Касаційним судом також було проаналізовано зміст положень Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою КМУ № 270 від 05.03.2009 (далі –  Правила № 270), які також передбачають порядок вручення рекомендованих поштових відправлень.

Зі змісту положень Правил № 270 Касаційний суд зробив висновок, що загальний порядок оформлення і фіксації факту вручення рекомендованого поштового відправлення полягає у встановленні працівником пошти особи одержувача та зазначення цим працівником на бланку повідомлення про вручення прізвища одержувача.

Під час вручення поштового відправлення з позначками «Вручити особисто» чи «Судова повістка» на бланку повідомлення зазначення прізвища здійснюється самим одержувачем, а також ним проставляється відповідний власноручний підпис.

У даному випадку, оскільки в рекомендованому поштовому відправленні була саме ухвала суду, про що й було зазначено на поштовому конверті, то для цього рекомендованого поштового повідомлення таких вимог як власноручний підпис одержувача та зазначення його прізвища не передбачено.  

Такі висновки були наведені у постанові ВС за № 222/1402/16-а від 20.03.2019 р.

Здійснення перевірки документів, що посвідчують особу адресата чи одержувача рекомендованого поштового відправлення, як і забезпечення належного оформлення повідомлення про вручення згідно положень Правил № 270 покладено на працівника пошти. При цьому виконання таким працівником пошти службових обов’язків щодо вручення поштового відправлення та правильність оформлення повідомлення презюмується, за умови відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів, що спростовують такий факт вручення (тобто, за наявності доказів фактичної відсутності адресата чи одержувача за вказаною поштовою адресою).

Такі висновки містяться у постанові ВС за № 639/4278/16-а від 13.03.2019 р.

З урахуванням таких обставин, Касаційний суд погодився із висновками апеляційного суду про те, що доводи представника позивача про отримання нею копії оскаржуваної ухвали суду при ознайомленні з матеріалами справи в суді апеляційної інстанції спростовуються іншими наявними у справі доказами (поштовими повідомленнями про вручення з відмітками про їх вручення, отриманням відповіді від суду першої інстанції про необхідність сплати судового збору за повторну видачу копії судового рішення, про їй було відомо на момент перебування справи в суді апеляційної інстанції під час ознайомлення з матеріалами справи та отримання копії ухвали суду першої інстанції), що слугувало підставою для залишення ухвали апеляційного суду без змін, а касаційної скарги – без задоволення.

Таким чином, як можемо спостерігати під час вирішення питання щодо поновлення строків на апеляційне або касаційне оскарження судових рішень судами ретельно перевіряються усі наявні в матеріалах справи докази, як ті, що пов’язані із моментом (датою) направлення судами рішень, так й ті, що стосуються фактичного одержання учасниками сторін таких судових рішень.