Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

Купівля та продаж товарів за межами (без перетину) митної території України, – Тетяна Савчук, аудитор ID Legal Group

Згідно Закону України про зовнішньоекономічну діяльність імпортом товарів вважається купівля товарів українськими підприємцями в іноземних підприємців із ввезенням таких товарів на митну територію України або без ввезення. У свою чергу експортом товарів вважається продаж товарів українськими підприємцями  іноземним підприємцям з вивезенням таких товарів через митний кордон України або без вивезення. Тож законом не заборонено здійснювати імпорт та експорт без перетину митного кордону України.

 

Для здійснення суб’єктом господарювання імпорту та експорту товару без перетину митного кордону України для початку обов’язково потрібно укласти зовнішньоекономічні договори на купівлю та на продаж товарів з нерезидентами України. В договорах слід обов’язково прописати такі важливі умови договору, як умови постачання товарів, а особливо – місце постачання.

 

Оскільки операції імпорту та експорту товарів без ввезення на митну територію України мають всі ознаки  зовнішньоекономічної діяльності, то такі операції підлягають обов’язковому валютному контролю.

 

Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів затверджені у п.21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 02 січня 2019 року № 5 та становлять 365 календарних днів.

 

Порядок та умови завершення операції з імпорту та експорту товарів без ввезення/вивезення їх на митну територію України затверджені постановою КМУ від 05.12.2007 р. N 1392. Пункт 3 даної постанови містить дві умови, при виконанні хоча б однієї з яких операція імпорту/експорту товарів без ввезення на митну територію вважається завершеною, а саме:

 

– зарахування коштів, отриманих від нерезидента на рахунок резидента за товари, реалізовані за територією України;

– надання документів, які можуть підтвердити використання резидентом товару за територією України, перелік яких визначає НБУ

Відповідно, вповноважений банк може зняти з контролю операцію з імпорту/експорту товару без ввезення товару на територію України тільки при виконанні однієї з двох умов затверджених пунктом 3.6 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними імпортними операціями, яку затвердив НБУ Постановою №136 від 24.03.1999 р, а саме:

– зарахування коштів, отриманих від нерезидента на рахунок резидента за товари, реалізовані за територією України;

– надання документів які можуть підтвердити використання резидентом товару за територією України на основі договору та інших документів, які можна вважати договором.

Документальне забезпечення. Листом Міністерства інфраструктури України  №7885/11/10-11 від 19.09.2011 р. встановлено перелік документів, які можуть бути доказом постачання товару. Для кожного виду транспорту встановлено свій єдиний міжнародний документ на перевезення товару:

     – авіаційна вантажна накладна (AirWaybill);

     – міжнародна автомобільна накладна (CMR);

     – накладна  СМГС  (накладна  УМВС);

     – коносамент (Bill of Lading);

     – накладна ЦІМ (СІМ);

     – вантажна відомість (CargoManifest);

     – інші документи, визначені законами України.

Для бухгалтерського обліку підтвердженням отримання та передачі товару будуть акти приймання-передачі товару, інвойси та інші можливі документи, що передбачені умовами договорів на постачання.

Слід зазначити, що досить часто постачання товару відбувається напряму від постачальника-нерезидента до покупця-нерезидента. І у цьому випадку надзвичайно важливо, щоб резидент, який виступає стороною-учасником таких операцій, також був присутнім у первинних документах, які засвідчують рух товару між усіма учасниками операцій купівлі/продажу. Зокрема, у товаро супровідних транспортних документах учасник-резидент має бути зазначений власником товару, що поставляється. Залежно від умов постачання такий власник також може бути відповідальним за фінансове та митне врегулювання операції з постачання товару. Акти приймання/передачі товарів від продавця і до покупця також мають засвідчувати власне момент постачання товарів та узгоджуватись із товаро супровідними та транспортними документами.

У випадку, якщо присутність резидента в операціях, що відбуваються поза межами митної території України, не буде документально засвідчена, або не узгоджуватиметься із товарно супровідними та транспортними документами,  такий резидент може зіткнутись із проблемами здійснення банківських платежів за придбаний товар без його реального ввозу на територію України, коли вповноважений банк в рамках фінансового моніторингу не вбачатиме таку операцію прозорою та блокуватиме проведення платежів за незрозумілі для нього операції.

Відображення в обліку. Якщо операція з імпорту товару відбувається після попередньої оплати за товар, то оприбуткування товару повинно бути за курсом НБУ, що діяв на день такої попередньої оплати. Датою оприбуткування товару буде дата, визначена в договорі з нерезидентом-постачальником, яка не завжди співпадає з датою відвантаження.

Якщо ж постачання імпортного товару є першою подією, то такий товар потрібно оприбуткувати за курсом НБУ на дату поставки. В такому випадку виникатиме кредиторська заборгованість перед нерезидентом-постачальником, що зобов’язує в подальшому визначати курсові різниці на дату проведення розрахунків за поставлений товар або на дату балансу.

Якщо операція з експорту товару є такою, що не оплачена нерезидентом-покупцем на дату відвантаження товару, то така дебіторська заборгованість в подальшому також підлягає перерахунку внаслідок впливу курсових різниць.

А от якщо від нерезидента-покупця була отримана попередня оплата за товар, то визначаючи дохід на дату переходу права власності на товар при його реалізації  потрібно враховувати курс НБУ на дату отримання такої попередньої оплати.

 

Особливості оподаткування податком на прибуток. Стосовно оподаткування операцій з імпорту та експорту товару без перетину митного кордону України податком на прибуток, потрібно врахувати деякі нюанси.

 

Згідно пп. 134.1.1 ПКУ прибуток підприємства визначається шляхом коригування фінансового результату на податкові різниці. Підприємства, які застосовують податкові різниці при визначенні прибутку, повинні звернути увагу на пп. 140.5.4 ПКУ, в якому зазначено, що підприємства при коригуванні прибутку повинні збільшити  на суму 30% вартості товарів, які були придбані у нерезидента із особливим статусом, а з 23.05.2020 року також і реалізовані на користь нерезидента із особливим статусом. Перевірити на такий особливий статус нерезидента можна у Переліку країн №1045 від 27.12.2017 р. та у Переліку організаційно-правових форм №480 від 04.07.2017 р. Коригування податку на прибуток потрібно відобразити у рядку 3.1.7 додатка РІ, який переноситься у рядок 03 декларації з податку на прибутку.

 

Підприємства, у яких така операція підпадає під критерії контрольованої і сума витрат є обґрунтованою у відповідній документації або у яких операція не є контрольованою, але витрати на неї підтверджені відповідно ст.39 ПКУ, можуть не застосовувати податкові різниці, або зобов’язані здійснити такі коригування, проте не в обсязі 30% від суми операції, а до нижньої межі розрахованого ринкового діапазону.

 

Якщо ж підприємство не коригує фінансовий результат при визначенні прибутку, то пп. 140.5.4 ПКУ на таке підприємство  не поширюються.

Особливості оподаткування ПДВ. Що стосується оподаткування податком на додану вартість, то податківці у своїй індивідуальній консультації від 04.09.2019 р. №19/6/99-00-07-03-02-15/ІПК, посилаючись на  п.185.1 та п.186.1 ПКУ, дали чітку відповідь , що операції з придбання товарів у нерезидента з подальшим продажем нерезиденту без ввезення товару на митну територію України не є об’єктом оподаткування ПДВ. Зазначене слідує з того, що операції, здійснені поза межами митної території України не є об’єктом оподаткування ПДВ. Тому по таким операціям не потрібно складати податкові накладні та не потрібно відображати такі операції в декларації з ПДВ.