Звернення позивача до суду свідчить про наявність порушеного права, яке потребує захисту, у зв'язку із цим вказана особа наділяється обсягом процесуальних прав та обов’язків, встановлених для відповідного учасника справи.
Закріплення процесуальним законом обсягу прав та обов’язків позивача, у тому числі передбачає необхідність їх належного виконання.
Водночас, процесуальний закон передбачає настання певних наслідків у разі неналежного користування учасниками наданих їм прав та обов’язків.
Наприклад, повторна неявка позивача без поважних причин у підготовче засідання за відсутності надання до суду відповідного повідомлення про причини такої неявки може мати наслідком залишення судом поданого позову без розгляду.
У разі незгоди позивача з судовим рішенням про залишення позову без розгляду, він має право його оскарження.
Зокрема, такі обставини щодо оскарження ухвали про залишення позову без розгляду досліджувалися судами в справі № 580/6090/20.
Рішення, згідно з яким позовні вимоги були залишені без розгляду судом 1-ої інстанції мотивовано повторним неприбуттям особи, яка звернулася з позовом, у підготовче судове засідання, при цьому вона була сповіщена судом у належний спосіб стосовно дати, часу та місця розгляду справи, однак щодо поважності причин свого неприбуття не повідомила, клопотання про розгляд справи за її відсутності нею не було подано.
Подібну мотивацію, викладено і в рішенні апеляційного суду згідної якої рішення суду 1-ої інстанції залишено без змін.
Свою касаційну скаргу особа, яка подала позов, обґрунтувала тим, що вона не отримувала ні жодних процесуальних документів, ні повісток суду, які б дали змогу їй дізнатися про час та місце проведення судового засідання, отже рішення судів попередніх інстанцій є необґрунтованими та незаконними.
Своєю постановою КАС ВС від 23.09.2021 у справі № 580/6090/20 звернув увагу на наступні обставини: згідно з положеннями процесуального адміністративного закону, повістка повинна бути отримана особою, яка має з’явитись на відповідне судове засідання не пізніше ніж за п`ять днів до дати його проведення, за винятком, коли її вручення здійснюється безпосередньо в суді.
В даній справі касаційний суд наголосив на тому, що її матеріали підтверджують лише факт направлення ухвал з процесуальних питань, однак доказів направлення повісток саме позивачу в матеріалах справи немає. У зв'язку з цим КАС ВС акцентує увагу на тому, що лише направлення процесуальних документів (зокрема ухвали суду про відкриття провадження), без складення та направлення відповідній особі судової повістки, порушує приписи частини десятої статті 171 КАС України, якою передбачено, що ухвала про відкриття провадження приймається відповідно до правил статті 126 цього Кодексу.
З урахуванням змісту пунктів 99, 105, 106 правил надання послуг поштового зв'язку (у редакції, яка була чинною на час виникнення оспорюваних правовідносин), затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 № 270, можна дійти до висновку про те, що загальний порядок фіксації та оформлення вручення рекомендованого поштового відправлення визначає вимогу встановлювати особу отримувача та зазначення на бланку повідомлення про вручення його прізвища. Обов’язок здійснення цього запису покладено на працівника поштового відділення.
Судді касаційного суду звертають увагу на те, що якщо наявні обставини, відповідно до яких на формулярі рекомендованого повідомлення про отримання поштового відправлення міститься інформація щодо судової повістки, при цьому на ньому відсутні відомості про особу, яка його одержала, то, відповідно, таке повідомлення не може бути підтвердженням отримання уповноваженою особою або самим позивачем судової повістки про виклик у судове засідання.
Водночас, на відповідному повідомленні про вручення поштового відправлення, яке відправлено на адресу відповідача наведені вище вимоги дотримані, а саме в графі «за довіреністю» вказано прізвище уповноваженої особи.
КАС ВС звернув увагу на те, що в даній справі у рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень, які направив суд 1-ої інстанції, вказано тільки про відправлення відповідних ухвал, а не повісток суду щодо виклику позивача у підготовче судове засідання, а такі дії, відповідно, є безпосереднім порушенням процесуальних норм.
Таким чином, можливо зробити висновок, що навіть у разі якщо позивач двічі підряд не з’явився в підготовче судове засідання, але при цьому він не був у належний спосіб повідомлений судом про дату, час та місце судового засідання, то у суду, за таких обставин, відсутнє право на залишення позовної заяви без розгляду.
