Зазвичай, адвокат бере участь у кримінальному провадженні, будучи представником сторони захисту, а тому а ні він, а ні його клієнти не переймаються проблемами продовження строку досудового розслідування, адже це, вочевидь, щонайменше не відповідає інтересам захисту.
Але ж правова допомога може надаватись і надається не лише підозрюваним та обвинуваченим, але і потерпілим, які зацікавлені в притягненні винної особи до відповідальності в результаті повного, всебічного та об’єктивного розслідування.
Саме таке завдання ставиться перед слідчим статтею 2 КПК України, але, як не дивно взагалі, однак – звично в Україні, досить часто слідчий не має ніякого бажання виконувати поставлені перед ним задачі і лише чекає на привід закрити кримінальне провадження та забути про нього.
Серед передбачених ст.284 КПК України підстав для закриття кримінального провадження переважна більшість є такими, використання яких не тільки може бути оскаржене, але і надає скаржнику можливість і надалі діяти у кримінальному провадженні.
В той же час, серед них вирізняється окрема підстава для закриття кримінального провадження – закінчення строку досудового розслідування.
Чинним КПК України передбачено два види строків досудового розслідування: до повідомлення особі про підозру та після такого повідомлення. Хоча питання, які порушуються у цій публікації застосовні і до другого з названих видів строків, але після повідомлення про підозру вони з цілком об’єктивних причин виникають набагато рідше, тому розбиратимемося у предметі на прикладі першого виду строків.
Уявіть собі – Ви звернулися до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину. Не станемо ускладнювати і припустимо, що Вам не довелося просити про допомогу слідчого суддю і внесення до ЄРДР відомостей за Вашою заявою відбулось саме так, як того вимагає ст.214 КПК України.
Введені такою обставиною в оману Ви цілком покладаєтесь на слідчого і чекаєте на виклик до суду, де судитимуть Вашого кривдника, але всупереч Вашим очікуванням після збігу 12 або 18 місяців (в залежності від того, який злочин було вчинено) Ви отримуєте не повідомлення про завершення досудового розслідування, не судову повістку, а копію постанови про закриття кримінального провадження в зв’язку з закінченням строку досудового розслідування.
Отримавши консультацію з приводу можливості оскарження такої постанови, водночас з тим Ви розумієте, що це не призведе до поновлення досудового розслідування, адже КПК чітко визначає, що строк досудового розслідування, який закінчився, поновленню не підлягає.
Звісно, що Ви, крім слідчого, почнете звинувачувати і себе в тому, що не приділяли належної уваги долі кримінального провадження та стану досудового розслідування у ньому. Вам починає здаватись, що якщо б Ви брали більш активну участь, то такого б не сталося – Ви б не дали строку закінчитися. Та чи так це насправді?
Статтями 294, 295 КПК України визначено загальні засади та порядок продовження строку досудового розслідування. І одне з головних їх правил дійсно встановлює можливість продовження строку досудового розслідування, і навіть визначає спосіб для продовження строку до повідомлення особі про підозру: за клопотанням, поданим слідчому судді. Але при цьому кодекс обмежує перелік суб’єктів, які можуть проявити відповідну ініціативу: прокурор або слідчий за погодженням із ним. Потерпілих, заявників, осіб з будь-яким іншим процесуальним статусом в цьому переліку немає.
Отже, можливості безпосередньо заявити слідчому судді клопотання про продовження строку і, відповідно, «порадувати» слідчого, що зарано йому мріяти про закриття провадження за закінченням строку, у Вас немає.
Більше того, КПК України ставить майже неподоланні перешкоди для продовження строку через зобов’язання слідчого звернутись із відповідним клопотанням.
Так, з огляду на те, що ч.5 ст.294 КПК України передбачено, що клопотання про продовження строку повинно бути подано у чітко визначений («не пізніше п’яти днів до спливу строку досудового розслідування») строк, то в разі незвернення слідчого із таким клопотанням, ним фактично вчиняється бездіяльність у Вас фактично є право оскаржити бездіяльність слідчого в порядку ст.303 КПК України, але…
По-перше, вести мову про вчинену слідчим бездіяльність та просити зобов’язати його вчинити певні дії можна лише починаючи з дня за чотири дні до спливу строку розслідування, тобто в момент, коли відповідне клопотання подане вже бути не може.
По-друге, навіть якщо припустити, що скарга на бездіяльність слідчого буде підготована і подана миттєво, то у слідчого судді на її розгляд є 72 години з моменту подачі. Отже, навіть позитивний результат оскарження може бути отриманий за день-півтора до спливу строку розслідування. А ще треба додати строк на виготовлення копії відповідної ухвали, доставку її до органу досудового розслідування.
Відтак, майже ніяких шансів законно змусити слідчого виконувати покладені на нього обов’язки не існує хоча б через недостатність часу для цього.
Але навіть в тому (суто гіпотетичному) випадку, якщо успішне оскарження бездіяльності слідчого, видача судом ухвали та передача її слідчому чи прокурору відбудеться в межах одного дня, то і тоді, з огляду на зміст зобов’язань слідчого, саме від нього залежатиме чи звернеться він за продовженням строку якщо не раніше 5 днів до його завершення, то хоча б просто до його спливу.
Отже, нажаль, можна констатувати, що якщо принципова позиція слідчого чи прокурора полягає у непродовжені строку досудового розслідування, то примусити його вжити необхідні заходи чи вжити їх замість нього – неможливо.
Може здатися, що ця проблема може бути вирішена простим вилученням з КПК норм про обмеженість строку розслідування до повідомлення особі про підозру, необхідність та порядок його продовження.
Можливо, це й так, але це буде Піррова перемога, всі жахливі наслідки якої стануть зрозумілими, коли доведеться в таких умовах надавати правову допомогу у, наприклад, податковому кримінальному провадженні з усіма його обшуками, арештами майна і без будь-якої дієвої можливості мати процесуальний вплив на перебіг та зміст досудового розслідування у ньому.
Тож рішення слід шукати зовсім інше.
