У зв’язку із швидким поширенням коронавірусної хвороби в Україні все більше людей проходять тестування на COVID-19 для виявлення цієї хвороби на ранній стадії та уникненню зараження оточуючих. До того ж все більше роботодавців вимагають у своїх підлеглих підтвердження негативного результату тесту на коронавірусну хворобу для допуску на роботу такого працівника. Але і все частіше саме роботодавці оплачують такі тести для своїх працівників власним коштом.
В той же час постає логічне запитання, а як оподатковувати і чи потрібно оподатковувати таке тестування співробітників?
В сьогоднішній нашій публікації ми спробуємо розібратися у цьому питанні. Статтею 351 Закону № 1645 «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено певний перелік осіб для яких тестування на COVID-19 є обов’язковим. До таких працівників відносять працівників медичної галузі, які безпосередньо займаються лікуванням хворих на COVID-19, працівників поліції та тих, хто займається запобіганням поширення цієї хвороби. Для цих категорій працівників тестування на COVID-19 є обов’язковим навіть, якщо вони не перебували безпосередньо у контакті з хворими. Усі інші категорії працівників не входять до переліку таких, яким обов’язково потрібно здавати тест на COVID-19 за кошти роботодавця.
З такого визначення напрошується висновок, що контролюючі органи можуть вважати не обов’язкове проведення тестів для працівників на COVID-19 додатковим благом таких працівників і визнавати вартість такого тестування базою для нарахування таких податків, як податок на доходи фізичних осіб (ПДФО), військовий збір (ВЗ) та єдиний соціальний внесок (ЄСВ).
Тож чи обов’язково утримувати ПДФО, ВЗ та нараховувати ЄСВ на такі витрати підприємства, як оплата тестів на коронавірус для працюючих на підприємстві?
Якщо звернутися до п.п. 165.1.19 ст. 165 ПКУ, то в ньому чітко вказано, що в дохід звітного періоду платників податків не потрібно включати вартість послуг, що отримує платник податків для його лікування або його обслуговування в сфері медицини за рахунок роботодавця. Винятком є лише кошти отримані від фонду соціального страхування.
А в Законі України «Про охорону здоров’я» від 19.11.92 № 2801-XII є визначення медичного обслуговування. Під це визначення підпадають професійні послуги усіх закладів, які мають ліцензію та проводять діяльність пов’язану з охороною здоров’я.
Із вищевказаного можна зробити висновок, що тестування на коронавірус можна віднести до медичного обслуговування, яке забезпечується працівнику коштами підприємства, на якому він працює, відтак, таке медичне обслуговування може не включатися до доходу фізичної особи (співробітника), який потрібно обкладати ПДФО та ВЗ, але тільки за умов вказаних в п.п. 165.1.19 ПКУ.
У випадку недотримання роботодавцем умов п.п. 165.1.19 ПКУ, вартість тестів на коронавірус, визначена за правилами п. 164.5 ПКУ, що працівник отримав безкоштовно, вважатиметься додатковим благом та включатиметься до загального доходу працівника того місяця, в якому він був отриманий і з якого потрібно утримати та сплатити 18 % ПДФО та 1,5% ВЗ. Саме такого висновку дійшли податківці Тернопільської області та розмістили таке роз’яснення на офіційному сайту ГУ ДПС (https://tr.tax.gov.ua/media-ark/news-ark/433020.html) аналогічне роз’яснення розміщене і на офіційному сайті http://zir.tax.gov.ua в ЗІР в категорії 103.02.
Ще один податок, щодо якого можливо будуть питання – чи має бути нарахований на вартість тестів, які оплатив за свого співробітника роботодавець, ЄСВ?
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону від 08.07.10 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платники ЄСВ – це всі роботодавці, котрі мають трудові відносини з фізичними особами на підставі трудового або цивільно-правового договору. До того ж ще й у Законі №108/95-ВР «Про оплату праці» від 24.03.1995р. визначено перелік нарахувань співробітникам, які зобов’язують роботодавця нарахувати на них ЄСВ. До переліку таких нарахувань відносять заробітну плату та інші прирівняні до оплати праці виплати, навіть якщо вони виражені у натуральній формі.
І якщо при перевірці податкова буде намагатися визнати витрати підприємства на тести для своїх співробітників виплатою доходу таким співробітникам в натуральній формі, то в такому випадку підприємство може сміливо посилатися на постанову Кабінету Міністрів України від 22.12.10 р. №1170. Даною постановою затверджується перелік різних видів виплат, які здійснює підприємство на користь своїх співробітників та які не потребують нарахування та сплати єдиного соціального внеску. В вищевказаній постанові п. 13 розділу II чітко вказано, що єдиний соціальний внесок не потрібно нараховувати на ті витрати підприємства, які відносяться до витрат на оплату послуг, які отримали працівники такого підприємства в закладах, що можна віднести до закладів, які надають послуги, пов’язані з охороною здоров’я.
Тобто згідно постанови КМУ від 22.12.10 р. №1170 витрати роботодавця на тести, які він оплачує для своїх співробітників, не включаються до бази, на яку нараховується ЄСВ. Аналогічний висновок розміщений на тому ж офіційному сайті http://zir.tax.gov.ua в ЗІР в категорії 201.04.01.
Таким чином, аби у податківців не виникало питань до роботодавців в частині оподаткування послуг із тестування співробітників на COVID-19 важливо дотриматись наступних умов:
– Обов’язково укласти договір із медичним закладом на надання медичних послуг;
– Надавачем медичних послуг має бути установа, яка має відповідну ліцензію;
– Усі послуги із тестування мають бути підтверджені належним чином оформленими первинними документами;
– Первинні документи мають засвідчувати, що отримувачами послуг були співробітники роботодавця або члени їх родини першого ступеню спорідненості.
Щодо відображення в бухгалтерському обліку витрат підприємства на тести для своїх працівників на COVID-19, то такі витрати в повній мірі можна включити у витрати того періоду, в якому вони були понесені та відображаються на бухгалтерському рахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності».
