Законом про судовий збір (далі – Закон) встановлено загальні положення щодо його справляння, визначено перелік об’єктів та платників судового збору, розміри ставок та порядок сплати, а також умови звільнення від сплати судового збору та його повернення.
Зокрема, нормами Закону передбачено звільнення позивачів від сплати судового збору в судових справах з вимогами про стягнення зарплати працівників і поновлення їх на роботі.
Тобто, Законом чітко визначено за якою саме вимогою по трудовим спорам можуть бути звільнені позивачі від сплати судового збору, відповідно на інші вимоги, які пов’язані із трудовими спорами ця пільга не поширюється.
Проаналізуємо висновки постанови КЦС ВС (в справі № 705/2159/19 від 02.02.2022р.), в якій розглядалося питання щодо наявності підстав для задоволення заяви незаконно звільненого працівника про забезпечення позову за позовом до роботодавця із рядом вимог у трудовому спорі: про визнання незаконними і скасування наказів про зміну в організації виробництва та звільнення; зміну формулювання наказу; поновлення на роботі; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; стягнення частини заробітної плати; відшкодування моральної шкоди.
Заява про забезпечення позову вказаної особи була обґрунтована необхідністю запобігти ускладненню в подальшому виконанню судового рішення, зокрема у частині стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Суд 1-ої інстанції ухвалою повернув заяву про забезпечення позову особі, яка її подала, мотивуючи тим, що до цієї заяви не надано документ, яким підтверджено сплату судового збору, оскільки процесуальним законом передбачено сплату судового збору за подання до суду відповідної заяви.
Апеляційний суд своєю постановою задовольнив апеляційну скаргу позивачки на вказану ухвалу суду та скасував її, а матеріали за заявою про забезпечення позову було направлено до суду 1-ої інстанції для продовження розгляду справи. Постанова апеляційного суду була мотивована тим, що заява про забезпечення позову була заявлена в справі про стягнення зарплати та поновлення на роботі, при цьому позивачі за такими вимогами звільняються від сплати судового збору відповідно до норм закону.
Однак, роботодавець із такою постановою апеляційного суду не погодився і звернувся із відповідною скаргою до касаційного суду.
Роботодавець обґрунтував свою скаргу тим, що позивачка звернулася із позовом до суду, в якому окрім вимог щодо стягнення зарплати і поновлення на роботі, також наявні інші вимоги щодо трудового спору (про визнання незаконними та скасування наказів про зміну в організації виробництва; зміну формулювання наказу; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; відшкодування моральної шкоди,), і за ці вимоги Законом не передбачено звільнення від сплати судового збору, у тому числі й при поданні заяви про забезпечення позову в межах цього позову.
Позивачка у відзиві на вказану скаргу зазначила, що середній заробіток за час вимушеного прогулу – це різновид зарплати, і тому судовий збір за заявлення цієї вимоги не повинен сплачуватися. При цьому, вимога щодо відшкодування роботодавцем моральної шкоди на користь звільненого працівника є похідною від вимоги про поновлення його на роботі, за якою передбачено звільнення від сплати судового збору. Тому, позивачка вважає, що постанова апеляційного суду прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права.
Касаційний суд скаргу роботодавця задовольнив, постанову апеляційного суду скасував і залишив без змін ухвалу суду 1-ої інстанції з наступних мотивів.
Суд зауважив, що нормами процесуального законодавства передбачено, що при поданні до суду заяви про забезпечення позову сплачується судовий збір, за винятком вимог, які законом звільнені від сплати цього збору. У разі, якщо така вимога не виконана, то вказана заява підлягає поверненню судом заявнику.
За висновками Касаційного суду, апеляційний суд при прийнятті постанови не повністю з’ясував з якою метою позивачкою була подана до суду заява про забезпечення позову і не звернув увагу, що в тексті цієї заяви було вказано, що у разі невжиття заходів із забезпечення позову за цією заявою відсутня буде можливість виконати судове рішення, зокрема у частині стягнення з роботодавця середнього заробітку за час вимушеного прогулу та грошових коштів для компенсації моральної шкоди, а заявлення таких вимог згідно закону не звільняють позивача від сплати судового збору.
Разом із тим, у нормах процесуального законодавства зазначено, що при поверненні судом заяви про забезпечення позову заявник не позбавляється можливості повторно звернутися із цією заявою до суду.
Таким чином, позивачам при поданні до суду позову та заяв про забезпечення позову слід враховувати, які із заявлених вимог підлягають звільненню від судового збору, а за які обов’язковим є сплата такого збору.
