У наших статях тематика щодо використання факсиміле в процесуальних документах вже неодноразово розглядалася, і ній зазначалося про наслідки такого використання стороною судового процесу.
Наявність норми в ЦК України (ч. 3 ст. 207), яка надає можливість сторонам використовувати у правочинах факсимільне відтворення власноручного підпису за взаємною письмовою згодою сторін правочину, із обов’язковим відображенням в таких документах зразків аналогів їхніх власноручних підписів, що мають відповідати зразку використовуваного факсиміле, ще не означає можливість поширення (застосування) цієї статті у судовому процесі, оскільки подання та підписання процесуальних документів до суду регулюється саме відповідним процесуальним законодавством.
Згідно з нормами процесуального законодавства (цивільного, господарського, адміністративного тощо) правом підписувати будь-які процесуальні документи до суду наділені учасники справи (позивачі, відповідачі та треті особи, які заявляють/не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору) та їх уповноважені представники на підставі документів, що підтверджують повноваження на здійснення представництва інтересів у суді та підписання процесуальних документів.
При цьому, процесуальне законодавство України не містить норм щодо права використання факсимільного відтворення підпису на процесуальних документах, поданих учасником справи до суду. До того ж враховуючи, що переважна більшість норм процесуального законодавства мають імперативний характер (обов’язковий характер дотримання правил поведінки), що в свою чергу не передбачає вчинення учасником справи на власний розсуд будь-яких інших дій, які чітко не передбачені таким процесуальним законодавством.
В сьогоднішній публікації поговоримо про висновки постанови КЦС ВС (справа № 755/6297/21 від 16.02.2022), в якій, зокрема розглядалося питання про підписання стягувачем (позивачем) процесуального документу до суду із використанням факсимільного відтворення підпису.
У вказаній справі підприємством було подано до суду заяву щодо заміни сторони у справі (заміни позивача-стягувача його правонаступником), за результатами розгляду якої суд 1-ої інстанції ухвалою вказану заяву задовольнив і було замінено стягувача на його правонаступника. Суд 1-ої інстанції при прийнятті ним рішення за цією заявою зробив висновок, що вона є обґрунтованою.
Апеляційний суд погодився із висновками суду 1-ої інстанції та залишив його рішення без змін.
Однак, боржником (відповідачем) було подано касаційну скаргу на вказані судові рішення з вимогою про їх скасування та ухвалення нового рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про заміну сторони. Вимоги даної скарги були обґрунтовані тим, що заяву про заміну сторони було підписано стягувачем (позивачем) із використанням факсимільного відтворення його підпису, тобто відсутній власноручний підпис стягувача на вказаній заяві, що суперечить нормам ЦПК України, що не може свідчити про наявність волевиявлення заявника на підписання цього документу.
Касаційний суд своєї постановою частково задовольнив касаційну скаргу і скасував рішення судів попередніх інстанцій, а справу направив на новий розгляд до суду 1-ої інстанції з наступних мотивів.
Суд зауважив, що нормами ЦПК України передбачено підписання письмових процесуальних документів заявником або його уповноваженим представником, що забезпечується використанням особистого підпису таких осіб, які підтверджують їх волевиявлення щодо здійснення відповідних намірів.
Також суд звернув увагу, на висновки Верховного Суду, наведені ним у постановах (від 24.05.2018 р. в справі № 5027/805-б/2012; від 26.06.2018 р. в справі № 922/4478/16; від 23.11.2018 р. в справі № 5023/1668/11; від 08.07.2021 р. в справі № 916/3209/20) щодо вирішення господарськими судами подібних спірних питань про використання факсимільного відтворення підпису учасниками справи на процесуальних документах, які подані ними до суду.
Зокрема, у вказаних постановах Верховного Суду було зазначено, що норми усього процесуального законодавства України в цілому передбачають «особисте звернення учасника справи до суду» шляхом подання відповідних процесуальних документів і в таких документах він своє волевиявлення виражає шляхом нанесення його особистого власноручно підпису, а використання факсимільного відтворення підпису (штампу із механічним зображенням підпису) на процесуальних документах не відповідає нормам процесуального законодавства та не може бути доказом безпосереднього волевиявлення особи.
Враховуючи, що норми ЦПК України також не передбачають використання факсимільного відтворення підпису на процесуальних документах, суд зробив висновок про відсутність підстав для задоволення заяви про заміну сторони у справі.
Таким чином, із вказаної судової практики вбачається лише одне – за відсутності доказу волевиявлення особи, яка підписує процесуальний документ (відсутності її власноручного підпису на процесуальному документі) наслідком буде відмова у задоволенні її процесуального документу, поданого до суду.
З повагою,
Людмила Максименко
адвокат ID Legal Group
