У спорах з податковими органами стосовно оскарження ППР особливе місце займають спори, в яких податковий орган намагається довести наявність трудових правовідносин з працівником, що не оформлений належним чином у відповідності до норм чинного законодавства.
Доволі часто у цих спорах податковим органом використовується у якості доказу стосовно наявності трудових правовідносин з працівником письмові пояснення фізособи, яка на думку податкового органу вважається неоформленим працівником.
Тому у вказаній публікації, пропонуємо разом розглянути висновки судів в справі № 826/23577/15 щодо оцінки у якості доказу письмових пояснень фізособи щодо факту наявності або відсутності трудових правовідносин з платником.
Судом 1-ої інстанції було встановлено, що в матеріалах перевірки не міститься належного опису податковим органом факту виявленого порушення з посиланням на конкретні первинні та/або інші документи платника, в яких документально б відображався такий встановлений факт (зокрема, щодо виплати неофіційних сум грошових коштів та несплати з них відповідних податків чи зборів), а також податковим органом не було надано до суду доказів щодо направлення платнику запитів про надання пояснень чи документів, які б підтверджували або спростовували такий факт.
Податковим органом в обґрунтування своїх доводів було надано лише письмові пояснення фізособи, яка на його думку є неоформленим працівником платника. Такий доказ, на думку суду, не доводить в повній мірі встановлений факт порушення.
При цьому, судом у власному рішенні було зазначено, що доведення правильності висновків акту перевірки та правомірності дій податкового органу щодо прийняття оскаржуваних ППР повинно було б підтверджуватися наданням доказів (зокрема, але не виключно документів платника), що надало б змогу ідентифікувати осіб, працевлаштування яких платником не оформлено належним чином.
Таким чином, суд 1-ої інстанції зробив висновок, що податковим органом не надано жодного документального доказу, який би підтверджував висновки акту перевірки, а отже ППР цим органом прийняті неправомірно.
Апеляційним судом підтримано висновки суду 1-ої інстанції.
Касаційний суд погодився із висновками судів 1-ої та апеляційної інстанцій, а також зазначив наступне.
Висновки податкового органу щодо встановленого порушення обґрунтовані лише наявністю письмових пояснень фізособи, однак суми отриманого нею доходу, вказані в акті перевірки не підтверджуються документально, а значить фактично ґрунтуються тільки на припущеннях податкового органу, що свідчить про протиправність здійснених ним нарахувань та прийняття відповідних ППР.
У зв’язку із цим, КАС ВС зробив висновок, що податковим органом не доведено склад вчиненого платником порушення належними й допустимими доказами.
З огляду на вищевикладене вважаємо, що платники при підготовці позову щодо оскарження ППР з нарахуваннями ПДФО, ВЗ та ЄСВ мають змогу використовувати вказані висновки судів в цій справі для обґрунтування власних доводів.