Питання набуття права власності або користування на землю при придбанні будівлі є одним із самих дискусійних серед питань, що виникають у спорах щодо земельних правовідносин, зокрема у спорах з місцевими радами.
Сьогодні до розгляду пропонуємо висновки судів в справі за № 127/10011/18, в якій спірним було питання щодо наявності у фізичних осіб права власності на землю, на якій розташовано придбану ними будівлю.
Доводи власників будівлі полягали в тому, що згідно норм Цивільного та Земельного кодексів України до особи, що набуває у власність будівлю переходить також право власності або користування землею, де така будівля розташована, на умовах і в обсязі, в яких вона перебувала у попереднього власника чи користувача.
Отже, обґрунтування власників будівлі зводилися до думки про нероздільний зв’язок придбаної ними будівлі та землі як цілісного об’єкта набуття власності.
У зв’язку із цим, позовні вимоги містили формулювання про визнання такого права на землю у власників будівлі.
Аргументи місцевої ради містили протилежну позицію, що земля повинна бути сформована як об’єкт прав, що передбачає наявність у неї певних характеристик (площа, межі, внесення про неї інформації до Держгеокадастру та присвоєння їй відповідного кадастрового номеру).
До того ж, згідно із договором на придбання будівлі земля не перейшла у власність фізосіб, оскільки на момент його укладання продавець не володів правом власності на цю ділянку.
Суд 1-ої інстанції досліджуючи договір на придбання будівлі, інформацію з публічної кадастрової карти про відсутність на ній ділянки з відповідним кадастровим номером, прийшов до висновку, що до фізосоіб не перейшло право власності на землю згідно укладеного договору та така ділянка не сформована як об’єкт прав.
А, власники будівлі мали право оформити право користування на ділянку шляхом укладення із місцевою радою відповідного договору, однак вони таким право не скористалися.
Відповідні висновки суду 1-ої інстанції слугували наслідком відмови в позові.
Апеляційний суд приймаючи власне рішення мотивував його висновком, що ділянка є об’єктом прав, оскільки вона має кадастровий номер, визначені межі та площу, що підтверджується витягом Держгеокадастру.
Водночас, Апеляційний суд погодився із висновками суду 1-ої інстанції щодо відсутності переходу права власності на землю до власників будівлі, оскільки згідно договору таке право не перейшло, а з місцевою радою договір на користування цією ділянкою не укладався.
У зв’язку із цим, Апеляційний суд залишив рішення суду 1-ої інстанції без змін.
Касаційний суд погодився із висновком Апеляційного суду, що спірна ділянка є об’єктом прав, оскільки має всі необхідні характеристики (кадастровий номер, визначені площу, межі). Однак, при цьому право власності або користування на неї не оформлене, і згідно договору на придбання будівлі право власності на ділянку не перейшло.
Тож за наслідками розгляду справи Касаційним судом попередні судові рішення залишено без змін.
Враховуючи вищевикладене, висновки судів у вказаній справі щодо ознак земельної ділянки як «об’єкта цивільних прав» та виникнення права власності або користування нею під час придбання будівлі, розташованої на такій ділянці можуть бути використані платниками під час вирішення спірних питань у відповідній категорії справ.
