Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

Питання кваліфікації злочинів, передбачених статтею 212 КК України, та покарання за їх вчинення, – Микита Задорожний, адвокат ID Legal Group

Звертаючись до адвоката, його потенційний клієнт менш за все хоче чути про покарання, незалежно від того чи є воно заслуженим або ні. Та й сам адвокат зацікавлений у закритті кримінального провадження щодо його клієнта чи отриманні в результаті своєї роботи виправдувального вироку з підстав, що реабілітують.

Внаслідок цього, на диво велика кількість пересічних громадян не тільки не знають, повного переліку покарань, які застосовуються в Україні за вчинення кримінальних правопорушень, але і взагалі не здогадуються, що покарання буває не тільки у виді позбавлення волі на певний строк.

Звісно, що в рамках однієї публікації неможливо розкрити цю тему повністю, тому пропонуємо спробувати розібратись у тій її частині, що стосується санкцій, передбачених ст.212 КК України, адже на нашу думку проблематика призначення покарання за їх вчинення і, відповідно, їх кваліфікація є досить цікавою.

На перший погляд все дуже просто: різними частинами ст.212 КК України передбачено відповідальність за умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, що призвело до фактичних не надходжень до бюджету розміром мінімум 1000 НМДГ (неоподатковуваний мінімум доходів громадян). І, в залежності від наявності або відсутності в діянні особи кваліфікуючих ознак (більший розмір фактичних ненадходжень, спосіб вчинення, повторність), за відповідне діяння передбачено покарання у виді штрафу в розмірі від 1000 до 25000 НМДГ, а також додаткові покарання: позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та конфіскація майна.

Найбільш часто у практиці зустрічається така кваліфікуюча ознака, як розмір фактичних ненадходжень.

Як вже було вказано вище, умисне ухилення від сплати податків взагалі кваліфікується як злочин, якщо в результаті цього місцевий або державний бюджет недоотримав кошти хоча б у розмірі 1000 НМДГ (ч.1 ст.212 КК України). Ненадходження меншого розміру не матимуть наслідком кримінальну відповідальність за ст.212 КК України в будь-якому випадку.

Якщо ж від такого діяння збитки відповідного бюджету становлять вже 3000 і більше НМДГ, то воно підпадає під дію ч.2 ст.212 КК України, а якщо дорівнюють або перевищують 5000 НМДГ – то ч.3 ст.212 КК України.

Покарання за ці діяння (розглянемо їх «штрафну» складову, оскільки саме вона покладена в основу покарань, є відправною точкою для кваліфікації та становить теоретичний і практичний інтерес) передбачені наступні: від 1000 до 2000 НМДГ за частиною першою, від 2000 до 3000 НМДГ – за другою та від 15000 до 25000 НМДГ – за частиною третьою ст.212 КК України.

На підставі цього, з урахуванням приписів ст.53 КК України, логічним було б зробити висновок про те, що злочини, передбачені ч.ч.1, 2 та 3 ст.212 КК України, є злочинами невеликої, середньої тяжкості та тяжкими злочинами відповідно. І з цього виходити під час визначення переліку слідчих дій та інших процесуальних заходів, допустимих під час розслідування того чи іншого злочину. То ж, якщо цей висновок вбачається логічним, чому просто не зазначити про це? Відповідь отримаємо згодом.

 

Отже, розібралися? Все дійсно просто і зрозуміло? Ні! Ця простота – лише перше враження, яке змінюється вже від розуміння хоча б того, що сума ненадходжень розміром в 1000 НМДГ не дорівнює сумі штрафу в 1000 НМДГ.

Так, відповідно до п.5 підрозділу 1 розділу ХХ ПК України, якщо норми інших законів містять посилання на НМДГ, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги (надалі – ПСП), визначеної через розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 1 січня звітного податкового року.

Отже, розмір НМДГ, що використовується для цілей кваліфікації дорівнює ПСП, а для цілей покарання – 17 грн. Так, наприклад, у 2019 році абсолютне значення розміру ненадходжень в 1000 НМДГ дорівнюватиме 960500 грн, а «однойменний» штраф становитиме лише 17 000 грн. Аналогічна ситуація спостерігається і для будь-яких інших порівнянь однієї і тієї самої кількості НМДГ в диспозиції та санкції будь-якої частини ст.212 КК України.

Така обставина може наштовхнути на думку про те, що вчиняти злочини, передбачені ст.212 КК України, є доволі «вигідною» діяльністю.

Але це не зовсім так.

По-перше, судимість – не той здобуток, яким можна похизуватись, а, по-друге, штраф – це покарання за вчинене, а не спосіб відшкодування збитків. Тому, якщо стороною обвинувачення будуть вжиті заходи щодо відшкодування сум ненадходжень, то винній особі доведеться крім штрафу «схуднути» ще й на суму доведених в суді збитків.

Однак, зважаючи на якість роботи представників сторони обвинувачення, яку вони демонструють останнім часом, може статись і так, що з точки зору суто економічної доцільності вчинення злочинів, передбачених ч.ч.1, 2 ст.212 КК України, може принести свої «дивіденди».

Втім, це припущення «не працює», коли в силу вступає ч.3 ст.212 КК України та передбачена нею санкція, якій «на допомогу» приходить друге речення ч.2 ст.53 КК України, внаслідок чого позначені в санкції ч.3 ст.212 КК України межі розміру штрафу постають фактично неможливими до застосування, адже в цьому випадку розмір штрафу не може бути менше розміру ненадходжень до бюджету. Так, наприклад, в 2019 році мінімальний штраф за ч.3 ст.212 КК України повинен дорівнювати 4’802’500 грн, хоча безпосередньо її санкцією він передбачений у проміжку від 255000 до 425000 грн.

З цього приводу слід зазначити, що 425000 грн, будучи абсолютним значенням розміру штрафу в 25000 НМДГ, є верхньою межею покарання у виді штрафу, яка дозволяє кваліфікувати злочин, за вчинення якого це покарання призначається, як тяжкий.  А якщо абсолютний розмір призначеного штрафу перевищує це значення, то, повертаючись до нашого висновку, наведеного вище, чи можемо ми впевнено заявляти про те, що злочин, передбачений ч.3 ст.212 КК України може бути лише тяжким і не може бути кваліфікований як особливо тяжкий?

Це питання ми обов’язково спробуємо висвітлити в наших наступних публікаціях, оскільки воно має не лише теоретичне значення. Але вже зараз можна стверджувати, що не все так просто, як здавалося на перший погляд, і питання покарання за вчинення злочину мають досить суттєве значення не тільки в ситуації, коли вже «все», а і для стадії, що цьому передує.

 

З повагою,

Микита Задорожний

адвокат ID Legal Group