У цій публікації розглянемо висновки судів в справі № 380/9411/21 щодо обов’язковості визначення податковим органом переліку документів наданих платником за критерієм ризиковості здійснення операцій (справи щодо оскарження платниками рішень про відмову в реєстрації ПН).
В квитанціях про зупинення реєстрації ПН, які платник отримав через електронний кабінет, було зазначено про підставу зупинення їх реєстрації – відповідність господарських операцій платника, вказаних в ПН Критерію ризиковості здійснення операції.
Обґрунтовуючи позов платник зазначив, що в отриманих квитанціях про зупинення реєстрації ПН містилася інформація про відповідність господарських операцій Критерію ризиковості та запропоновано надати повідомлення і копії документів, що підтверджують інформацію про операції відображені в ПН. Зокрема, платником до пояснень було надано договори та первинні документи, як на придбання товару, так і на його подальшу реалізацію.
В поясненнях щодо різниці в показниках придбаного та реалізованого товару платником зазначено, що це пов’язано із особливістю здійснення таких господарських операцій.
Натомість, у рішеннях про відмову в реєстрації ПН, прийнятих комісією регіонального рівня за результатами розгляду наданих платником документів, не наведено конкретного переліку документів, які повинен був надати платник для прийняття рішення про реєстрацію ПН, але не надав або які документи не відповідають нормам податкового законодавства/інформації щодо проведених операцій.
Суд 1-ої інстанції позов платника задовольнив, оскільки разом із позовом було надано до суду копії договорів та первинних документів, які в сукупності підтверджують придбання товару та його подальшу реалізацію, і стосуються господарських операцій відображених в ПН.
Апеляційним судом за апеляційною скаргою податкового органу рішення суду попередньої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.
Не погоджуючись із вказаним рішенням апеляційного суду, платником було подано касаційну скаргу на відповідне судове рішення. За результатами розгляду справи постановою касаційного суду рішення апеляційного суду скасовано, а рішення суду 1-ої інстанції залишено без змін.
Касаційний суд зазначив, що в постановах ВС від 18.11.2021 р. (справа № 380/3498/20) та від 20.01.2022 р. (справа № 140/4162/21) містяться висновки, що чинними актами податкового законодавства визначено вичерпний перелік правових підстав для прийняття рішення про відмову в реєстрації ПН.
Проте, в цих актах податкового законодавства не вказано, що перелік документів, які можуть бути надані платником для прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію ПН являється вичерпним.
Здійснення моніторингу ПН податковим органом щодо відповідності критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом контролю цього органу, який застосовується для запобігання безпідставного формування платником податкового кредиту щодо операцій, що не підтверджені первинними документами чи документами, складеними з порушенням норм законодавства. При цьому проведення вказаного моніторингу, не може підміняти собою проведення перевірок податковим органом.
До того ж, податковий орган як суб’єкт владних повноважень під час прийняття ним будь-яких рішень повинен уникати надмірної формальності щодо їх змісту, а обсяг документів, які надаються платником для прийняття рішення про реєстрацію ПН в кожному окремому випадку буде залежати від господарських взаємовідносин платника з його контрагентом та виду господарської операції, яка ними здійснюється.
У даній справі суди попередніх інстанцій зробили відмінні висновки щодо суті спору.
Суд 1-ої інстанції зробив висновок, що обсяг документів платника, які були направлені податковому органу для прийняття рішення про реєстрацію ПН був достатнім, відповідно підстави для прийняття рішення про відмову в реєстрації ПН були відсутні.
Проте, апеляційний суд у своєму рішенні зазначив про недостатність обсягу документів, які були надані платником для прийняття рішення про реєстрацію ПН.
Зокрема, касаційним судом було вказано, що під час з’ясування апеляційним судом правомірності оскаржуваного рішення про відмову в реєстрації ПН було враховано виключно документи платника, які надавалися ним до комісії регіонального рівня податкового органу для прийняття відповідного рішення. Тому, апеляційний суд дійшов до висновків, що податковим органом правомірно було зупинено реєстрацію ПН згідно Критерію ризиковості здійснення операцій, оскільки платником до суду 1-ої інстанції разом із позовом було надано копії документів у значно більшому обсязі ніж було подано до комісії регіонального рівня для прийняття рішення про реєстрацію ПН.
Касаційний суд з таким висновком апеляційного суду не погодився, оскільки до вищевказаного висновку апеляційний суд прийшов саме з урахуванням твердження податкового органу (відповідача), який заперечуючи проти позову у відзиві не навів переліку документів, що були надані платником, а яких документів не вистачало для прийняття рішення про реєстрацію ПН, водночас апеляційним судом не було встановлено обставини, які б такі твердження податкового органу підтверджували або спростовували.
Апеляційний суд формуючи власні висновки у прийнятому ним рішенні формально застосував норми права під час з’ясування обставин справи та не зазначив, яких документів платника недостатньо або які із документів складені з порушенням норм чинного законодавства, що були необхідні для складення та реєстрації ПН в ЄРПН.
Водночас, касаційний суд погодився із висновками суду 1-ої інстанції, що під час прийняття рішення про реєстрацію ПН податковим органом не повинен проводитися аналіз реальності господарської операції, оскільки такий аналіз здійснюється цим органом саме під час проведення документальної перевірки. А в даному спорі судом підлягають з’ясуванню обставини щодо підстав та правомірності зупинення реєстрації ПН, відмови в її реєстрації, а також прийняття відповідного рішення комісією регіонального рівня.
При цьому, можливість надання вичерпного переліку копій документів платником в підтвердження інформації про господарську операцію, відображену в ПН залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного Критерію ризиковості здійснення операцій із зазначенням вичерпного переліку документів в квитанції про зупинення реєстрації ПН, однак як вбачається із матеріалів справи, квитанції про зупинення реєстрації ПН такого переліку документів не містили. Водночас, направлені Позивачем до комісії регіонального рівня копії документів щодо ПН відображали зміст господарських операцій платника із контрагентом, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства з наявністю обов’язкових реквізитів та були достатніми для прийняття рішень про реєстрацію ПН.
З огляду на вищевикладені висновки Верховного Суду, у даній категорії справ судами повинні оцінюватися перед усім обставини визначення податковим органом конкретного вичерпного переліку документів, які пропонується надати платнику та які є необхідними для прийняття рішення про реєстрацію ПН в ЄРПН, а потім оцінюватися документи надані платником щодо проведеної господарської операції відповідно до переліку документів, визначеного податковим органом. Разом із тим, платники не повинні нехтувати обов’язком щодо надання документів до комісії регіонального рівня і надавати їх в максимально повному обсязі для очевидної ідентифікації та аналізу господарської операції.
З повагою,
Людмила Максименко
адвокат ID Legal Group
