Новий Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (законопроект № 9055 від 06.09.2018), який ще у вересні 2018 року було визначено Президентом як невідкладний, ще й досі не ухвалений.
Перехідні положення нового Закону передбачають внесення змін до Кримінального процесуального Кодексу України щодо дій сторони захисту та сторони обвинувачення, зокрема відповідальність за зловживання процесуальними правами (ст.ст. 20, 22, 22-1 законопроекту).
Суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, які суперечать основам кримінального судочинства. В разі визнання таких дій зловживанням процесуальними правами, суд має право залишити звернення сторін без розгляду (повернути).
Визначено право суду на винесення окремої ухвали в разі встановлення зловживання процесуальними правами (ст. 372-1 КПК законопроекту 9055). Надалі може бути застосована дисциплінарна відповідальність чи відкрито кримінальне провадження (за наявності ознак кримінального правопорушення). Безумовно зазначена норма не безпідставно викликала сумніви представників адвокатури щодо об’єктивності її застосування, а не виключно в якості важеля тиску на адвокатів. Оскільки в умовах сьогодення важко бути впевненими в об’єктивності процесу і правосуддя.
Норми нової ст. 22-1 Кримінального процесуального кодексу України у законопроекті № 9055 містять вичерпний перелік дій, які можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами. Розглянемо кожний вид на прикладі можливості вчинення таких дій у кримінальному провадженні, в тому числі у економічних злочинах:
скарга на рішення суду, яке не підлягає оскарженню, нечинного рішення чи дія якого закінчилася, подача клопотання (заяви) про вирішення питання, вже вирішеного судом, за відсутності інших підстав, нових обставин (доказів) – такі дії можуть стосуватись оскарження ухвал слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку (в офісному приміщенні або за місцем проживання службових осіб підприємства) або обмеження підозрюваного і його захисників у строках ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Як відомо, зазначені ухвали не підлягають оскарженню, але за певних обставин на практиці сторона захисту намагалась оскаржити такі рішення суду. З прийняттям нового закону подання таких скарг може кваліфікуватись як зловживання процесуальними правами.
подання скарги або клопотання повторно, а саме до вирішення судом скарги (клопотання) однакового змісту – повторне подання клопотань у необмеженій кількості є явищем на сьогодні дуже розповсюдженим і цим грішить у однаковій мірі як сторона захисту так і сторона обвинувачення. Сторона обвинувачення на даний час вважає законним і прийнятним накладення декількох арештів у одному ж і тому ж провадженні, на одне і теж майно. Напевно для того, щоб сторона захисту втомилась їх скасовувати. В свою чергу сторона захисту практикує подання майже одночасно декількох однакових клопотань, наприклад, про скасування одного і того ж арешту майна. На наш погляд нова норма поставить на свої місця обидві сторони і стримає надмірне завантаження судів.
завідомо безпідставний відвід, відвід з підстав, вже розглянутих судом, якщо відсутні нові обставини (докази) – зазначена норма, на нашу думку, потребує уточнення і роз’яснення. Що законодавець має на увазі під висловленням «завідомо безпідставного відводу»? Які саме факти і доводи можуть бути визначені як завідомо безпідставні? І головне, яким чином доводиться умисел заявника відводу? Наприклад, одна із розповсюджених підстав для відводу судді – неправильний, на думку заявника, розподіл справи серед суддів. Які факти встановлюють завідому безпідставність даного відводу? І по яким критеріям вона буде визначатись?
– завідомо безпідставне клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів чи накладення арешту на майно – це напевно самий очікуваний пункт для сторони захисту. Кількість дійсно безпідставних клопотань про тимчасовий доступ до речей і документів суб’єктів підприємницької діяльності та накладення арештів на їх майно у кримінальних провадженнях, особливо економічного напрямку, на сьогодні зашкалює. Довести і обґрунтувати їх безпідставність не складно, але якщо законодавцем будуть чітко визначені критерії безпідставності – це полегшить роботу сторони захисту.
Зміни, передбачені новим законом (законопроект №9055), на перший погляд правильні і логічні, але потребують уточнення і чіткого формулювання, щоб уникнути перекручування та невірного тлумачення на користь однієї із сторін кримінального провадження.
