У справах про оскарження ППР доводи платників переважно ґрунтуються на хибності висновків податкових органів в акті перевірки про «нереальність» (відсутність фактичного здійснення) проведених господарських операцій.
При цьому, не завжди платники під час проведення господарських операцій із контрагентами приділяють достатню увагу правильності оформлення та змісту акту виконаних робіт (або наданих послуг), і вважають достатнім підтвердженням наявність такого акту, посилання в ньому на дату і номер договору, наведення узагальненого виду виконаних робіт (або наданих послуг) та їх загальноївартості чи наведення в такому акті неконкретизованого переліку виконаних робіт ( або наданих послуг) без зазначення одиниць їх виміру, кількісних та вартісних показників по кожному виду виконаних робіт (або наданих послуг).
Тому, пропонуємо розглянути висновки судів у справі № 826/15215/15, в якій містяться різні підходи до аналізу та надання правової оцінки первинним документам платника, якими підтверджуються факти здійснення ним господарських операцій із контрагентами.
Суд 1-ої інстанції надаючи оцінку первинним документам платника під час розгляду цієї справи зробив висновок, що вказані документи неможливо вважати первинними документами, якими б підтверджувалося фактичне виконання робіт контрагентами платника, оскільки в первинному документі має обов’язково бути конкретизовано види робіт, що були надані платнику (тобто, містити відомості та інформацію про зміст і обсяг проведеної господарської операції) із зазначенням їх вартості, кількості годин виконання робіт – одиниць виміру господарської операції.
Однак, у довідках про вартість виконаних будівельних робіт, актах приймання виконаних цих робіт та податкових накладних міститься лише загальне найменування робіт та їх вартість без конкретизування, які саме роботи були виконані, їх види та опис конкретних обсягів, кількості витрачених годин, наведення переліку використаних матеріалів та їх вартості, що включена до вартості виконаних робіт, що ставить під сумнів дійсність проведення господарських операцій і факт використання їх результатів у господарській діяльності платника.
Також Суд 1-ої інстанції у рішенні зазначив, що платником не надано доказів наявності у нього господарської потреби в отриманні цього виду робіт, а господарська діяльність без наявності на те поважної розумної економічної або іншої причини (ділової мети) може свідчити про наміри платника зменшити отримані ним доходи від господарської діяльності з метою несплати до бюджетів податків та отримати додаткову податкову «вигоду» у вигляді зниження податкового навантаження. Отже, обставини справи та надані документи платника підтверджують факт, що проведені господарські операції платника із контрагентами являються «безтоварними».
Отже, такі обставини як: фактичне неотримання товару, відсутність поважної розумної економічної або іншої причини здійснення таких операцій не надають права платнику для формування податкового кредиту за наслідками цих операцій навіть у випадку наявності належним чином оформлених податкових накладних та первинних, бухгалтерських документів.
Водночас, у вказаному рішенні зазначено, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, тому не можуть вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами, які підтверджують факт придбання товарів (робіт чи послуг), а віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.
Натомість, Апеляційний суд своїм рішенням задовольнив скаргу платника та скасував рішення суду 1-ої інстанції з наступних мотивів.
Дослідженню підлягають усі первинні документи, які складаються залежно від певного виду господарської операції та дій сторін у договірних зобов’язаннях, що вони підтверджують: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, оренда приміщень тощо.
Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу; основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва; приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності; доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та/або інших дозвільних документів.
На підтвердження факту виконання вказаних Договорів підряду контрагентами платника складено відповідні довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних робіт, податкові накладні, на підставі яких платник сформував податковий кредит за період, що перевіряється.
На підставі вказаних первинних документів платником були зроблені записи в журналах-ордерах, які відображені в бухгалтерському обліку та у поданій до податкового органу звітності, що підтверджується матеріалами справи.
При цьому, отримання платником робіт для подальшого використання в його господарській діяльності з метою отримання доходу обумовлюється необхідністю виконання зобов'язань перед іншими його контрагентами, що підтверджується наданими копіями відповідних договорів.
Всі ці обставини в сукупності і вказують на наявність у платника ділової мети щодо отримання робіт у контрагентів з наступним використанням в господарській діяльності, отже у платника були розумні економічні причини для укладання та виконання договорів підряду.
Щодо наявності вироку стосовно контрагента платника, Апеляційний суд зазначив, що він не має значення для цієї вирішення справи, оскільки не стосується дій чи бездіяльності особи контрагента, яка здійснювала господарські операції із платником згідно укладеного договору.
Крім того, Апеляційний суд вважає, що відсутні підстави вважати про обізнаність платника щодо факту реєстрації особою підприємства-контрагента, яка не мала наміру займатися підприємницькою діяльністю.
При цьому, Апеляційний суд відзначив, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не вимагалося від платника здійснювати контроль за процедурою державної реєстрації контрагентів, отриманням ними свідоцтв платника ПДВ, обов’язковістю сплати податків і правильності ведення бухгалтерського обліку.
Касаційний суд залишаючи рішення Апеляційного суду без змін, а скаргу податкового органу без задоволення, зазначив про помилковість висновків суду 1-ої інстанції, оскільки воно не ґрунтується на дослідженні усіх документів платника, що були долучені ним до матеріалів справи та відображенні проведених операцій в бухгалтерському обліку цього платника.
В актах приймання виконання робіт наведено конкретний перелік виконуваних робіт, які здійснювалися в межах господарської операції, а також одиниці їх виміру, кількості та вартості.
Також Касаційний суд погодився із висновками Апеляційного суду щодо оцінки вироку стосовно особи контрагента, в якому не встановлено ні фіктивності господарської діяльності самого контрагента, ні фіктивності його господарських операцій із платником.
З огляду на вище викладене та зважаючи на динамічні зміни в судовій практиці щодо встановлення та правової оцінки фактів здійснюваних господарських операцій і аналізу первинних документів платників, що підтверджують відповідні факти, рекомендуємо платникам в актах виконаних робіт (або наданих послуг) наводити чіткий конкретний перелік таких робіт (або послуг) із зазначенням кількісних, вартісних показників і одиниць їх виміру та уникати при цьому узагальнених назв видів робіт (або послуг), що в подальшому може призвести до спірних ситуацій з податковими органами та необхідності захисту порушених прав у судовому порядку.
