Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

Закон 466: нововведення з податку на додану вартість, – Тетяна Савчук, аудитор ID Legal Group

Не встигли набути чинності зміни Податкового кодексу України, внесені Законом України №466-ІХ, а бізнес-спільнота вже наполягає на внесенні до нього правок шляхом прийняття проекту Закону України №2524. Зазначеним законопроектом бізнес намагається вдосконалити норми Закону  №466-ІХ, які на думку роботодавців несуть ризики як для розвитку окремих галузей економіки, так і мають ознаки корупційних складових.

Перелік нововведень законодавства по податку на додану вартість, щодо яких не було висунуто заперечень досить незначний. Зокрема, внесені зміни до п.183.7 щодо зменшення кінцевого терміну подання заяви щодо добровільної реєстрації платником на додану вартість. А саме, заява подається виключно в електронній формі засобами електронного зв’язку за 10 календарних днів до початку періоду, в якому платник має бажання отримати права та обов’язки щодо податку на додану вартість. Як і раніше залишається неврегульованою, а точніше врегульовано лише на половину норма, яка стосується обов’язкової реєстрації платником ПДВ. Зокрема, чітке обмеження строку – лише за 10 днів до початку періоду, фактично є дієвим лише у випадку добровільної реєстрації платником ПДВ. У випадку, якщо необхідно реєструватись платником ПДВ в обов’язковому порядку, і при первинній подачі заяви 1-ПДВ платнику податків в реєстрації було відмовлено (з різних причин), в п. 183.7 ПКУ відсутнє посилання на право подавати заяву повторно, втретє і т.д. аж допоки така реєстрація не відбудеться. На практиці ж цей механізм працює, відповідно і в ПКУ він має бути відображений з одночасним зняттям відповідальності з платника податків за період поки відбувається реєстрація платником ПДВ.

Слід підкреслити, що п.183.8 ПКУ який стосується підстав для відмови контролюючим органом у реєстрації платником податку, змін не зазнав, його формулювання щодо результатів розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів залишається в попередній редакції. При цьому з практики підставами для відмови у реєстрації можуть бути такі банальні відписки, як поданий не в повному обсязі пакет документів. Особливо проблемними є ситуації, коли платник подає все в електронному вигляді, а  програма передачі файлів не відображає в повному обсязі передані електронні документи (відображає, наприклад 1 та останній аркуші). Знову ж таки, залишається неврегульованим механізм відповідальності – хто має пріоритет – платник, що використовує законодавчо закріплені інструменти для подачі документів, чи податківці, що стають заручниками технічних обмежень?

Також зазнали зміни п.183.15 ПКУ щодо  термінів подання заяв у випадках перереєстрації платника на додану вартість (яка здійснюється у порядку ідентичному для реєстрації платником цього податку). Зокрема, за загальним правилом перереєстрації, у випадку зміни даних стосовно платника (або виникнення інших підстав наслідком яких повинна бути здійснена перереєстрація),  заява  подається також протягом 10 днів, але не календарних, а робочих, при цьому відлік починається за наступним днем їх початку.

З цього правила є приємне виключення. Мова йде про те, що у випадку коли змінюється найменування (П.І.Б) перереєстрація податковим органом здійснюється без подання заяви, виключно на підставі даних отриманих із ЄДРПОУ.

Відповідальність за порушення встановленого терміну 10 робочих днів встановлена для платників, які утворюються шляхом перетворення. Нагадаємо, що згідно Цивільного кодексу України (стаття 108) зміна організаційно-правової форми юридичної особи вважається її перетворенням, при цьому до наступної юрособи переходять усі активи та пасиви попередньої. В новій редакції п.183.15 ПКУ, якщо наступною юрособою порушується строк подання заяви 10 робочих днів, її реєстрація анулюється. Про що податковий орган повинен повідомити, письмово, не пізніше 3-х робочих днів після такої дії.

Ще одне нововведення стосується визначення єдиного податкового періоду для всіх платників податків, в першу чергу це стосується платників єдиного податку (так званих спрощенців), які до 1 липня мали змогу декларувати та сплачувати податок на додану вартість поквартально. Після цього часу для них  також встановлений єдиний звітний період-місяць, із відповідними визначеними місячними термінами сплати. Питання перенесення даних квартальної декларації з ПДВ за 2 квартал 2020 року до місячної за липень, вочевидь,не представляє складнощів. Як приклад, у випадку декларування у квартальній звітності від’ємного значення, дані про його суму переносяться до відповідних рядків наступної місячної декларації за липень. А за його відсутності, «новоприбулим» місячним платникам потрібно буде вишукувати кошти для сплати за терміном  31 серпня.