Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

Застосування гонорару «успіху» адвоката як різновиду додаткової плати за надані послуги, – Людмила Максименко, адвокат ID Legal Group

Договір про надання правової допомоги, укладений між адокатом/адвокатським бюро/адвокатським об’єднанням (далі загальне умовне скорочення – адвокат) та клієнтом, однією із істотних умов передбачає оплату послуг, які надаються клієнту в межах укладеного між ними договору.

Закон про адвокатську діяльність визначає основні вимоги до змісту договору про надання правової допомоги (далі – Договір НПД) та сутність гонорару адвоката.

В кожному окремому договорі НПД сторони на власний розсуд та за взаємною домовленістю узгоджують розмір, порядок обчислення та строки сплати вказаного гонорару та інші умови.

Розмір гонорару визначається внаслідок об’єктивних вимог (обсяг послуг з надання правової допомоги/складність справи; кваліфікація та досвід адвоката, яким надаватиметься допомога; фінансова спроможність клієнта тощо) та суб’єктивних вимог (розумність та співмірність його розміру із витраченим часом адвоката на надання допомоги).

І якщо з об’єктивними вимогами щодо формування розміру гонорару нібито все зрозуміло, то суб’єктивні вимоги викликають неоднозначність у їх розумінні та застосуванні.

В цій публікації пропонуємо до розгляду висновки КГС у справі № 903/781/21 (постанова від 28.07.2022 р.), в якій предмет спору стосувався використання у договорі НПД гонорару «успіху» адвоката (тобто, внаслідок досягнення позитивного вирішення спору судом на користь клієнта).

Адвокатське об’єднання звернулося до господарського суду із позовом до клієнта про стягнення заборгованості за укладеним договором НПД на підставі прийнятого та підписаного клієнтом акту наданих послуг, зокрема несплаченою залишилася частина гонорару внаслідок досягнення позитивного вирішення спору судом за результатами юридичного супроводу справи адвокатом, як було передбачено у вказаному договорі, а саме зменшення суми стягнення заборгованості за укладеним договором із контрагентом.

Так, за результатами розгляду судами 1-ої та апеляційної інстанції у справі, що була предметом розгляду у відповідному спорі, сума заборгованості клієнта за договором із контрагентом була зменшена.

Натомість, у справі № 903/781/21 суди попередніх інстанцій відмовили позивачу у позові з мотивацією, що вказана додаткова винагорода адвоката не є ціною договору, а за сутністю є саме гонораром «успіху», стосовно якого в договорі НПД чітко не визначено порядок його обчислення та сплати, відсутнє його визначення у твердій грошовій сумі. При цьому, апеляційний суд не зменшив суму заборгованості клієнта перед адвокатським об’єднанням, а лише відмовив у задоволенні позову про стягнення.

Адвокатське об’єднання звернулося до касаційного суду із скаргою на вказані судові рішення з обґрунтуванням порушення судами норм матеріального права норм ЦК, ГК України та Закону про адвокатську діяльність, а також зазначив посилання на висновки постанов ВС у подібних правовідносинах.

Касаційний суд за результатами розгляду скарги адвокатського об’єднання скасував попередні судові рішення, а позовні вимоги задовольнив з наступними мотивами.

Незважаючи на те, що чинне законодавство не містить визначення терміну «гонорар успіху» ВП ВС у постанові від 12.05.2020 р. (справа № 904/4507/18) зробила висновок про можливість існування такого виду гонорару як форми оплати за надані послуги в договорі НПД.

Касаційний суд зазначив про практику ЄСПЛ, в якій містяться висновки про використання у відповідному договорі з клієнтом гонорару успіху, як відсоток від суми задоволеного судом позову.

При цьому, Касаційний суд вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій, що сума додаткової винагороди адвоката не є ціною договору.

Термін «гонорар», яке наведено в чинному законодавстві є загальним і може включати в себе як основну, так і додаткову винагороду.

Оскільки клієнт підписанням договору та актів наданих послуг, прийняв надані послуги без будь-яких зауважень, чим визнав наявність у нього перед адвокатським об’єднанням грошового зобов’язання із сплати додаткової винагороди, проте їх не виконав, що призвело до виникнення заборгованості за вказаним договором.

Таким чином, питання щодо визначення складових частини гонорару, його розміру, форм, порядку обчислення, строків і порядку сплати залежить виключно від волевиявлення сторін та досягнення між ними взаємної згоди щодо вказаних положень договору НПД (застосування загального принципу свободи договору).

 

З повагою,

Людмила Максименко

адвокат ID Legal Group