Значна кількість батьків, які роками не могли розшукати свою колишню половину, щоб отримати дозвіл для поїздки дитини за кордон, тепер мають вихід.
В українському законодавстві відбулися значні зміни щодо захисту прав дітей на отримання аліментів від одного з батьків, який проживає окремо від них та обмеження деяких прав таких «злісних аліментників».
6 лютого 208 року вступив дію Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів» від 07.12.2017 № 2234-VIII(далі – Закон). Законом передбачено, що одному з батьків дитини, з яким вона проживає, надано право на тимчасовий виїзд дитини за кордон (на навчання, лікування, відпочинок або з інших причин), за наявності довідки органу державної виконавчої служби (далі – орган ДВС) про заборгованість іншого з батьків щодо сплати аліментів. Така заборгованість має бути більшою за загальну суму платежів за півроку.
14 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України (далі – Кабмін) прийняв постанову «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», що вступила в дію 21.02.2018. Постановою змінено деякі положення щодо Правил перетинання державного кордону громадянами України, зокрема, щодо можливості виїзду дитини, віком до 16 років, разом з одним з її батьків за межі України без нотаріально засвідченої згоди іншого з батьків. Підставою для виїзду є довідка органу ДВС про заборгованість іншого з батьків щодо сплати аліментів. Головна умова - заборгованість, щодо сплати аліментів, є більшою за загальну суму платежів за півроку.
Вказана довідка про заборгованість видається органом ДВС протягом 10 днів і є дійсною 1 місяць з моменту видачі. Таким чином, при виїзді дитини за межі України з одним із батьків, з ким проживає дитина, у пункті пропуску через кордон пред’являється довідка про наявність заборгованості іншого з батьків щодо сплати аліментів.
Аналізуючи вказаних вище зміни до законодавства, можемо зробити наступний висновок. З однієї сторони, «благі наміри» законодавців, що покликані захистити права дитини та обмежити права «безвідповідальних батьків», які не проживають з дитиною, та не дбають про неї (в тому числі, шляхом не сплати визначеної на підставі рішення суду суми аліментів). А, з іншої сторони, треба враховувати, щообмеження прав одного з батьків може відбуватися з використанням бюрократичного апарату ДВС. Тому, є ризики для різного роду маніпуляцій та корупційних чинників, як з боку батьків, так і з боку органів ДВС.
З повагою,
керівник судово - правового департаменту
юридичного об’єднання ID Legal Group
Олег Нікітін
