Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

Контрольовані операції – є чи немає?

       У цій публікації нашого «Блогу» повернутися до питання контрольованих операцій нас змусив лист Офісу великих платників податків ДФС від 19.10.2017 року № 2295/ІПК/28-10-01-03-11. В ньому розглядалося питання платника податків з приводу того, чи мають визнаватись контрольованими операції з нерезидентами, які відповідають усім вартісним критеріям для визнання їх контрольованими, але в податковій декларації з податку на прибуток сума виплат (в цьому конкретному випадку мова йшла про роялті) була виключена зі складу витрат та, як наслідок, на об’єкт оподаткування не вплинула.
 
       Провівши дослідження положень статті 39 ПКУ, зокрема п. 39.2.1.4, в якому визначено, що «господарською операцією для цілей трансфертного ціноутворення є всі види операцій, договорів або домовленостей, що можуть впливати на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків» податковий орган дійшов до висновку, що незалежно від того, чи відбувся вплив на об’єкт оподаткування (було чи не було для цілей оподаткування включено до складу витрат здійснені виплати/нарахування) операція буде визнаватись контрольованою. Відповідно, для платника наступатиме обов’язок подачі Звіту про контрольовані операції та підготовки Документації з обґрунтування відповідності ціноутворення в контрольованих операціях принципу «витягнутої руки».
 
       Зазначений висновок є обґрунтованим виходячи із того, що об’єктом оподаткування податком на прибуток визначається фінансовий результат, визначений за правилами фінансового обліку (ст. 134 ПКУ), скоригований на податкові різниці, передбачені статтями 138, 139 та 140 ПКУ. В зазначених статтях не передбачається збільшення фінансового результату як об’єкту оподаткування податком на прибуток на суму нарахованого/виплаченого роялті. Відтак, за усіма положеннями ПСБО, МСБО, ПКУ такі суми нарахованого/виплаченого роялті мають бути враховані у складі витрат, тобто зменшувати об’єкт оподаткування.
 
       Аналогічно, нормами статті 39 ПКУ не передбачено можливості недекларування контрольованих операцій чи не складання документації по операціям, що відповідають критеріям визнання їх контрольованими у випадку, якщо сума таких операцій повністю виключається зі складу витрат для цілей оподаткування (збільшує фінансовий результат до оподаткування).
 
       Ми вважаємо, що виключивши зі складу витрат усю суму контрольованих операцій для цілей оподаткування, платник податку на прибуток не позбавляється контрольованих операцій, а самостійно визнає свої операції такими, що не відповідають принципу витягнутої руки. Як у прикладі з роялті – платник податку визнає, що вклад власника нематеріального активу, який отримує роялті, є нульовим – таким, що не може оплачуватися у розмірі певної ставки з обороту чи прибутку або фіксованої суми. Тобто відбувається фактичне коригування вартості вкладу володільця нематеріального активу.
 
       З іншого боку ми абсолютно погоджуємося, що такий факт не може звільняти платника податків обов’язку подачі Звіту та підготовки Документації. Відтак, аби уникнути будь-яких претензій (можливостей застосування штрафних санкцій) з боку контролюючого органу, Звіт про контрольовані у будь-якому випадку має подаватись з відповідним декларуванням у ньому суми фактично нарахованої/виплаченої суми контрольованої операції за звітний період.
 
       Також і Документація з обґрунтування відповідності ціноутворення принципу витягнутої руки має бути підготовлена. В той же час зусилля на підготовку такої документації (витрати часу та коштів) можуть бути мінімальними, аби лише формально витримати законодавчу норму щодо наявності такої документації. Ми переконані, що перевіряти таку документацію ДФС не стане, оскільки платником самостійно скориговано усю суму понесених витрат для цілей оподаткування і, як наслідок, будуть відсутні будь-які можливості для додаткового коригування/донарахування податкового зобов’язання контролюючим органом.
 
 
З повагою, керівник департаменту обліку і аудиту
 
Тетяна Савчук