Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

Оподаткування поворотної фінансової допомоги: фіскальний погляд на ситуацію, – Тетяна Савчук, аудитор ID Legal Group

Отримання юридичними особами – платниками податку на прибуток поворотної фінансової допомоги отримало широке розповсюдження завдяки основоположному бухгалтерському принципу, а саме, що з виникаючому у такому випадку зобов'язання дохід не нараховується.

Але як показала практика, з будь-якого правила є винятки, і навіть усталене розуміння положень національного законодавства періодично підлягає перегляду. Тим більше що підстави для такого перегляду дають контролюючі (фіскальні) органи, в тому числі і під час проведення перевірок.

Виходячи з визначень Податкового Кодексу поворотна фінансова допомога (далі – ПФД) це сума коштів, яка надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

У свою чергу, Національні стандарти бухгалтерського обліку містять визначення фінансового зобов'язання як контрактне зобов'язання передати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому підприємству (п.4 П (С) БО 13 «Фінансові інструменти»). На перший погляд терміни рівнозначні, і логічний висновок про те, що отримана поворотна фінансова допомога є фінансовим інструментом. І в цьому випадку, згідно з цим же стандартом, отримана ПФД підлягає дисконтуванню, тобто визначенню різниці між теперішньою (фактичною) і майбутньою (справедливою) вартістю зобов'язання.

Таким чином, дисконтування являє собою порядок (механізм) відображення в доходах і витратах певної вартості фінансового зобов'язання як на момент отримання, так і у всіх періодах до повного погашення.

Дохід же від отриманої ПФД відображається в бухгалтерському обліку, і відповідно, у фінансовій і податкової звітності в момент отримання, тобто раніше ніж витрати, які визнаються в наступних періодах.

Цим правилом одразу скористалися фіскальні органи при проведенні перевірок юридичних осіб-одержувачів ПФД (платників податку на прибуток, які застосовують національні стандарти бухгалтерського обліку).

У більшості випадків, суми ПФД значні, а період, на який вона дається, фактично перевищує один звітний (календарний) рік, таким чином вирішення питання про застосування / незастосування платником податків механізму дисконтування передбачає підготовку певної аргументації і відповідно її реалізацію в договірних відносинах.

Трансфертне ціноутворення – одне з ключових напрямків діяльності юридичного об'єднання ID Legal Group.

Детальніше

Законодавчим аргументом відсутності необхідності дисконтування є відповідні норми профільного П (С) БО 11 «Зобов'язання». Даний стандарт визначає поточні зобов'язання як зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Вони відображаються в балансі за сумою погашення – недисконтованій сумі грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Слід підкреслити, що П (С) БО 11 визначає довгострокові зобов'язання як процентні, тобто щодо випадку отримання ПФД з терміном погашення до 12 місяців, не відносяться.

Вищенаведене необхідно взяти на озброєння при складанні та підписанні договорів про отримання ПФД. Навіть якщо планується тривалий термін погашення, договір доцільно укладати на термін до 12 місяців з можливістю подальшої пролонгації. І, до речі, не буде зайвим відзначити, що в бухгалтерському обліку отримані кошти повинні відображатися на відповідному рахунку з обліку поточних, а не довгострокових зобов'язань.

Зрозуміло, що загальні рекомендації не можуть враховувати специфіку договірних відносин кожного конкретного платника податків, але думається, якщо в ситуації задіяні профільні фахівці (юристи, бухгалтери, фінансисти), фінансові ризики від дисконтування завжди можна мінімізувати.