Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

Податкове повідомлення-рішення: чи бути обвинувальному вироку? – Микита Задорожний, адвокат ID Legal Group

Незважаючи на те, що податкові справи кидають для адвокатів та їх клієнтів все нові і нові виклики, практика свідчить про те, що не зайвим буде час від часу звертатися до самих основ.

Так, протягом двох останніх тижнів ми отримали декілька запитів про надання консультацій з приводу одного і того самого питання: податковий орган прийняв ППР на велику суму – обвинувальний вирок неминучий?

Відповідаємо.

Насамперед, не кожна «велика сума» тягне за собою можливість кримінального переслідування.

Так, відповідно до ч.1 ст.212 КК України, кримінальна відповідальність може наступати лише в тому випадку, якщо розмір суми фактичних ненадходжень до бюджету становить тисячу і більше розмірів неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На теперішній час це сума рівна або більша за 1921000 грн.

Кваліфіковані склади злочинів, передбачених ст.212 КК України, встановлюють ще більші розмірі фактичних ненадходжень.

Отже, якщо вказана в ППР сума менша за ту, що передбачена ч.1 ст.212 КК України, то зусилля доцільно буде витратити не на безпідставні побоювання кримінальної відповідальності, а на вирішення питання про те, наскільки таке ППР є законним та обґрунтованим – тобто використати процедури адміністративного та судового оскарження рішення податкового органу.

І це не проста формальність, адже заявлене до стягнення чи використане для відкриття кримінального провадження може бути лише узгоджене податкове зобов’язання.

Чинним законодавством України передбачено два шляхи, якими нараховане податківцями зобов’язання набуває характеру узгодженого: закінчення строку на оскарження ППР, коли воно не оскаржувалось платником податків, або набрання чинності остаточним рішенням у спорі з оскарження винесеного ППР.

Відповідь на питання, який саме шлях обрати, постає очевидною. Не менш очевидним є і те, що доцільним у цьому питанні є звернення до спеціалістів, які зведуть до мінімуму можливість настання ситуації, яку згадаємо нижче.

 

Так, уявімо, що в результаті процедури оскарження ППР «вистояло» або суму донарахувань не вдалося знизити нижче 1000 НМДГ. Тепер вже точно і скоро чекає вирок?

І знову – ні!

ППР, в якому відображено узгоджене податкове зобов’язання, за відповідних обставин встановлює лише сам факт ненадходжень до бюджету, але ж ст.212 КК України передбачає відповідальність не за самі ненадходження, а за «умисне ухилення від сплати…», яке призвело до такого ненадходження.

Розмір фактичних ненадходжень – це лише одна зі складових частин об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст.212 КК України.  Є інші, не менш важливі, як елементи складу злочину, так і їх «деталі». Отже кожна обставина, що їх встановлює чи характеризує, має значення і підлягає доказуванню.

Наприклад, гіпотетично до кримінальної відповідальності за ст.212 КК України можна притягнути лише особу, відповідальна за сплату податків. А така відповідальність може встановлюватись або законом (директор), або посадовою інструкцією (бухгалтер). «На словах» такий обов’язок не встановлюється. Отже, без встановлення факту належного покладення на особу обов’язку по сплаті податків в жодному разі не можна покладати на неї відповідальність за несплату.

Крім того, як вбачається вже із самої назви ст.212 КК України, передбачені нею злочини неможливо вчинити з необережності, отже значення має не тільки факт наявності у особи обов’язку зі сплати податків, але і умисність її дій, в результаті яких бюджет недоотримав грошові кошти. Ці обставини також підлягають доведенню стороною обвинувачення.

І це – далеко не всі обставини, які підлягають доказуванню і мають значення для вирішення питання, чи є підстави для притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Таким чином, кримінальна відповідальність може наступати лише на підставі цілої сукупності відповідних обставин, а тому лише наявності ППР на будь-яку суму для цього недостатньо.

 

З повагою,

Микита Задорожний

адвокат IDLegalGroup