Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

Несвоєчасна реєстрація ПН – чи є це безумовною підставою притягнення платника до відповідальності? – Олег Нікітін, адвокат ID Legal Group

Норми ПК України щодо реєстрації ПН/РК, як і більшість норм цього Кодексу є імперативними, тобто передбачають встановлення певного порядку, який підлягає обов’язковому виконанню платниками.

І з першого погляду все достатньо очевидно, за наявності факту несвоєчасної реєстрація ПН, як наслідок до платника застосовуються штрафні санкції за порушення встановлених строків їх реєстрації, розмір яких залежить від кількості днів прострочення.

Однак, при цьому постає питання чи завжди несвоєчасна реєстрація ПН допущена саме платником внаслідок його неправомірних дій/бездіяльності?

Відповідь на це питання можливо отримати після аналізу висновків КАС ВС в постанові від 31.01.2020 (справа за № 821/819/17).

У вказаній справі виникнення спірної ситуації щодо несвоєчасної реєстрації ПН (після закінчення граничних строків їх реєстрації) розпочалося з моменту направлення електронною поштою в податковий орган договору про визнання електронних документів.

Однак, квитанція № 1 була отримана платником у день направлення вказаного договору (цього ж дня платником були складені ПН за результатами проведених ним господарських операцій), а квитанція № 2 – була отримана в іншу дату, яка по часу набагато пізніше ніж отримання квитанції № 1.   

Отже, лише з моменту отримання квитанції № 2 щодо прийняття податковим органом вказаного договору, у платника з’явилася можливість зареєструвати складені податкові накладні в ЄРПН, що відповідно зумовило пропуск строку їх реєстрації та несвоєчасну реєстрацію.

Як зрозуміло саме квитанція № 2 підтверджує факт прийняття та реєстрації ПН в ЄРПН.

Суди 1-ої та апеляційної інстанцій зробили висновки, що оскільки спірна ситуація виникла не з вини платника (відсутність факту його неправомірних дій), а у зв’язку із неотриманням ним від податкового органу квитанції № 2 до договору про визнання електронних документів (наявність факту бездіяльності податкового органу), що виключає можливість застосування до платника штрафних санкцій.

Касаційний суд погодився із такими висновками водночас також зауважив, що притягнення до відповідальності платника можливо лише за наявності допущеного ним протиправного і винного діяння (дії/бездіяльності), які спричинили невиконання /неналежне виконання ним вимог, встановлених податковим або іншим законодавством, контроль за яким здійснюється податковими органами.

Із визначення терміну «податкове правопорушення» випливає, що оскільки його вчинення проявляється у протиправній дії чи бездіяльності, відповідно саме ці дії/бездіяльність можуть вказувати на факт його вчинення.

Тому, на суди покладається обов’язок щодо вирішення питання про наявність або відсутність підстав для застосування до платника штрафних санкцій за прострочення реєстрації ПН (як міри відповідальності), що забезпечується встановленням причин пропуску платником встановлених граничних строків для реєстрації ПН і з’ясуванням обставин щодо вжиття цим платником дій, спрямованих на виконання податкового обов’язку щодо такої реєстрації.

 Оскільки у вказаній спірній ситуації, платником вживалися дії щодо своєчасної реєстрації ПН в ЄРПН, а факт отримання ним квитанції № 2 стався не з його вини, відповідно мало місце незабезпечення податковим органом можливості виконання платником його податкового обов’язку.

Таким чином, очевидним є те, що податковим органом безпідставно застосовано до платника штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію ПН.

 З огляду на зазначене, вважаємо, що при оскарженні будь-яких рішень,  дій або бездіяльності податкових органів платникам варто зосередитися на обґрунтуванні відсутності фактів допущених ними порушень податкового чи іншого законодавства, контроль за яким здійснюється податковими органами.