Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

Несвоєчасне отримання наказу про перевірку свідчить про відсутність підстав для її проведення, – Олег Нікітін, адвокат ID Legal Group

Підставами для проведення перевірки податковим органом є не лише факт ненадання документів платником, наявність посилання на конкретні норми ПК України, а також і своєчасність направлення та забезпечення своєчасного отримання наказу про перевірку платником, тобто до початку факту її проведення.

Однак, податкові органи переважно зосереджують свою увагу виключно на факті направлення наказу про перевірку, при цьому нівелюють забезпечення реалізації права платника на своєчасне отримання цього наказу (саме до початку проведення перевірки), адже факт проведення перевірки платника полягає не лише у складенні наказу і безпосередньому її проведенні, а й у своєчасному доведенні до відома (інформування) платника про початок її проведення, що в подальшому передбачає реалізацію й інших прав платника, пов’язаних із проведенням у нього перевірки.

У даній публікації пропонуємо спільно провести аналіз висновків судів щодо несвоєчасного отримання платником наказу податкового органу про перевірку, на прикладі справи № П/811/3206/15.

Так, у цій справі платник одночасно отримав повідомлення про проведення перевірки, повідомлення із запрошенням для підписання складеного акту перевірки, і копію наказу про перевірку. Всі вказані документи ним отримано після проведення самої перевірки.    

Тобто, не перевіряючи факт отримання платником документів на проведення перевірки податковий орган провів перевірку платника.

За результатами проведення перевірки та складення відповідного акту було винесено оскаржуване ППР, яке і стало приводом для подання позову платником.

Суд 1-ої інстанції у власному рішенні послався на висновки ВС, згідно яких  платник повинен бути ознайомлений із наказом до початку проведення перевірки, оскільки незабезпечення виконання таких норм ПК України призводить до визнання незаконною перевірки та не передбачає виникнення жодних правових наслідків за результатами її проведення. 

Отже, у зв’язку із незабезпеченням податковим органом ознайомлення платника із наказом про перевірку суд 1-ої інстанції зробив висновок про відсутність у податкового органу підстав для проведення перевірки.

При цьому, протиправність оскаржуваного ППР зумовлена недодержанням норм ПК України (встановлених законом умов для проведення перевірки).

Апеляційний суд погодився із висновком суду попередньої інстанції щодо протиправності ППР, при цьому також звернув увагу, що недодержання податковим органом умов проведення перевірки також позбавило платника ряду прав, пов’язаних із проведенням у нього перевірки (присутність його під час проведення перевірки, надання за необхідності пояснень з перевірки, ознайомлення з актом перевірки перед його підписанням  та подальшого отримання цього акту, надання  за наявності зауважень щодо його змісту або підписання його із застереженням, подавати письмові заперечення до акту тощо).

Касаційний суд переглядаючи цю справу зазначив, що оскільки податковим органом проводилася позапланова невиїзна перевірка платника, то при відсутності можливості надання останнім певних пояснень чи документів до перевірки, податковий орган також позбавляється можливості належним чином провести аналіз його господарської дільності. При цьому, незаконність проведення перевірки і складений за її результатами акт, є доказом здобутим податковим органом внаслідок порушення ним закону, що позбавляє його будь-якої юридичної значимості, і має наслідком визнання протиправним ППР.

Недотримання податковим органом умов проведення перевірки позбавляє його компетенції на прийняття ППР.