Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

Наслідки участі у кримінальному провадженні слідчого, який не уповноважений проводити досудове розслідування, – Вікторія Горожанова, адвокат ID Legal Group

З’являючись за викликом слідчого у кримінальному провадженні, свідок або інший учасник кримінального провадження рідко замислюється про наявність у слідчого повноважень на проведення досудового розслідування у конкретному провадженні. Іноді помиляючись щодо достатності витягу з ЄРДР.

А варто було б замислюватись, оскільки наслідки участі слідчого, який не має відповідних повноважень, можуть бути виражені у недопустимості доказів, які у своїй сукупності доводять наявність складу кримінального правопорушення. Таку позицію висловила Об’єднана палата Касаційного кримінального суду ВС (справа №724/86/20).

Згідно вимог ст. 39, ст. 214 КПК України слідчий, який буде здійснювати досудове розслідування, або старший слідчій слідчої групи, визначається виключно керівником органу досудового розслідування. Повноваження щодо відсторонення слідчого та призначення нового слідчого також належать лише керівнику. 

Процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді та суду(ст. 110 КПК України). Всі рішення слідчого приймаються у формі постанови. Відповідно і рішення про призначення групи слідчих та визначення старшого слідчої групи, обов`язково приймається у формі постанови.

Реальними наслідками відсутності в матеріалах кримінального провадження такої постанови є можливість визнання доказів недопустимими через їх зібрання неуповноваженою особою. Збирання доказів неуповноваженою особою є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Витяг з ЄРДР не є процесуальним рішенням, і, відповідно, не тягне за собою правових наслідків про визначення групи слідчих та старшого групи у кримінальному провадженні. 

Таким чином, слідчий, який використав повноваження з проведення досудового розслідування без винесення процесуального рішення є неналежним суб`єктом проведення процесуальних дій.

Визнання доказів недопустимими, як правило, призводить до недоведення складу кримінального правопорушення і, як наслідок, закриття кримінального провадження.

Перебуваючи в статусі свідка у кримінальному провадженні особа, на жаль, не має можливості ознайомитись з всіма матеріалами кримінального провадження; перебуваючи в статусі підозрюваного до початку виконання вимог ст.290 КПК України (Відкриття матеріалів інший стороні) – є можливість ознайомитись частково; і тільки після початку виконання вимог ст.290 КПК України – є можливість встановити чи мав на момент збору певних доказів конкретний слідчий відповідні повноваження, а за їх відсутності – підіймати питання про недопустимість зібраних ним доказів.

Також, у кримінальних провадженнях має місце зміна групи слідчих вже після підписання та затвердження обвинувального акту, тобто поза межами строку досудового розслідування, що також є грубим порушенням процесуальних строків і може призвести до закриття кримінального провадження.