Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

Позиція Верховного суду щодо публікації контрафактного відео в мережі Facebook, – Олег Нікітін, адвокат ID Legal Group

Судові спори, які стосуються виключних майнових авторських прав на сьогодні стають все дедалі актуальними, особливо, якщо стосуються особистої інформації, розміщеної в соціальних мережах.

Так, у справі № 918/186/17, до господарського суду з позовом звернулись Громадська організація та Товариство з обмеженою відповідальністю «Ф»(далі по тексту –ГО та ТОВ «Ф», Товариство «Ф», Позивачі, заявники)до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі по тексту –ТОВ «М», Товариство «М»,Відповідач)з вимогою про стягнення грошової компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

В обґрунтуванні позовних вимог було зазначено, що ТОВ «М», було здійснено неправомірне використання аудіовізуального твору. А саме відео, яке містило інформацію про поводження з небезпечними побутовими відходами, було розміщено на офіційній бізнес-сторінці у соціальній мережі Фейсбук (Facebook), при цьому не отримавши дозволу заявників та не сплативши їм авторську винагороду.

Господарський суд, проаналізувавши усі обставини справи, позов задовольнив. Однак, не погоджуючись з висновками міського господарського суду, Відповідач звернувся зі скаргою до апеляційної інстанції, яка підтримала позицію суду першої інстанції.  Постанова була залишена без змін, при цьому з останнього на користь ГО та ТОВ «Ф» було стягнуто компенсацію за порушення майнових авторських прав у повному обсязі та судовий збір, сплачений за подання позову.

В свою чергу, ТОВ «М» звернулось з касаційною скаргою до Касаційного господарського суду, що діє у складі Верховного Суду України. Скаргу було вмотивовано тим, що: господарські суди першої та апеляційної інстанцій без наявних на те підстав визнали факт наявності у ГО та ТОВ «Ф» виключних прав на спірний аудіовізуальний твір не маючи безспірних доказів останнього. Тому їх не можна вважати належними суб'єктами щодо стягнення компенсації за порушення прав на твір. Зокрема, зміст договору про відчуження немайнових прав взагалі не надає можливості ідентифікувати твір, що є його предметом. З чого випливає, що висновки, які були викладені у рішеннях судів не відповідають обставинам справи та прийняті з порушенням вимог щодо визначення підсудності. Водночас, даний Твір слід розглядати лише  як соціальну рекламу. Зокрема,Товариство «М» зазначає, що суди неправильно застосували положення матеріального права в частині визначення розміру компенсації.

Перевіривши встановлені судами рішення, колегія суддів Касаційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, з огляду на таке.

Між Позивачами та іншими особами, зокрема художником-аніматором, дизайнером та режисером-сценаристом було укладено договір про відчуження майнових прав (далі по тексту – Договір), відповідно до якого вони набувають від авторського колективу, що передбачений у Договорі, виключні майнові права на аудіовізуальний твір – відеоролик щодо поводження з небезпечними побутовими відходами (далі  по тексту – Твір).

Згідно з Договору відчужувачі у повному складі передають ГО та ТОВ «Ф» майнові права на Твір та на всі його складові, які можуть надалі використовуватися самостійно протягом всього строку доки діє авторське право та на всю територію країн світу, а конкретно: право на використання Твору (його частини), що може використовуватись самостійно, виключне право дозволяти використання Твору (його частини), що може використовуватися самостійно, а також право перешкоджати неправомірному використанню останнього або його частини, що може використовуватися самостійно та забороняти таке використання.

Зокрема,  Договором визначено, що сама передача Твору була здійснена належним чином з  гарантією, що: лише їм належать виключні майнові права на створені їх працею складові частини Твору; майнові права на створені їх працею складові частини цього твору повністю (частково) не відчужено третім особам; майнові права на створені їх працею складові частини твору не є предметом застави, судового спору або претензій з боку третіх осіб.

Варто зазначити, що Судами, також з’ясовано, що докази визнання недійсним чи розірвання Договору не подавалось. Тобто, ГО та ТОВ «Ф»  було набуто права на Твір, підтвердженням чого є доданий до позову Договір та інші матеріалами справи.

Касаційний господарський суд, що діє у складі Верховного Суду, також звертає увагу, що Позивачам стало відомо, що на Інтернет сторінці у соціальній мережі Facebook розміщено та публічно показано Твір, виключні майнові права на який належать їм, тобто відбувся його публічний показ. Підтвердженням чого, є звіт про спеціальне комп'ютерно-технічне дослідження Інтернет-ресурсів комунального підприємства. У якому зазначено, що дана інформація, була опублікована на момент дослідження на вказаній веб-сторінці.

При дослідженні сторінки Товариства «М» у мережі, суди попередніх інстанцій встановили, що вона є ідентичною тій, яка досліджувалася у звіті, а примірник Твору має статус контрафактного, оскільки на його використання та оприлюднення Позивачами дозволу (ліцензії) не надавалось.

В свою чергу, використання Твору ТОВ «М»  не відноситься до будь-якого випадку вільного використання твору, що передбачені Законом України "Про авторське право і суміжні права" та навіть частина твору, що може використовуватись самостійно також, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону.

Щодо визначення суми грошових компенсацій, то судами аналізувалися конкретні обставини справи і приймалися рішення на підставі справедливості, добросовісності та розумності, адже використання Твору без дозволу суб'єкта авторського права є насамперед порушенням авторського права, а Законом закріплено можливість притягнення винної особи до відповідальності, що має вигляд компенсації.

Тому, господарський суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Таким чином, публічний показ контрафактного примірника твору, розглядається законодавством як порушення виключних майнових прав власників.