Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

Предметом судового оскарження можуть бути лише рішення, дії чи бездіяльність податкових органів, які порушують права платників, – Олег Нікітін, адвокат ID Legal Group

На думку деяких платників оскарженню у суді підлягають будь-які рішення, дії чи бездіяльність податкових органів, однак таке судження є помилковим.

В Основних положеннях Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), зокрема наведено визначення термінів «публічно-правовий спір» та «індивідуальний акт», а також виходячи зі змісту цих термінів визначено порядок реалізації права подання до суду адміністративного позову та чітко закріплено способи захисту потерпілою стороною своїх прав, інтересів, свобод.

Норми Податкового кодексу України (далі – ПК України) також передбачають право на оскарження рішення, дії чи бездіяльність податкових органів, зокрема якщо він не погоджується із сумою нарахованого грошового зобов’язання або із іншим рішенням, прийнятим податковим органом.

Однак, це не означає, що вказані норми ПК України та КАС України встановлюють право на оскарження будь-яких рішень, дій чи бездіяльності податкових органів.

У зв’язку із цим, пропонуємо розглянути рішення судів у справі № 813/5256/13-а, де предметом розгляду було рішення центрального податкового органу про розгляд повторної скарги платника.

Рішенням суду 1-ої інстанції було відмовлено в задоволенні позову платника і мотивовано тим, згідно норм ПК України та КАС України оскарженню може підлягати лише рішення податкового органу, що фактично порушує права платника(призводять до виникнення, зміни чи припинення права і обов’язків у сфері публічно-правових відносин, в зв’язку із здійсненням податковими органом повноважень), і відповідно призводить до виникнення певних правових наслідків, зумовлених таким порушенням (наприклад, нарахування грошових зобов’язань), а рішення центрального податкового органу про розгляд повторної скарги платника до таких рішень (індивідуальних актів) не належить.

З цими висновками погодився й апеляційний суд при прийнятті судового рішення.

Касаційний суд в цілому погодився із висновками судів 1-ої та апеляційної інстанцій (рішення прийнято у поточному році), при цьому мотивував своє рішення більш детальним аналізом норм ПК України та КАС України, який полягає у наступному.

Підставою подання платником позову до суду є факт здійснення конкретного порушення податковим органом певних прав, свобод, інтересів платника у момент звернення цього платника до суду.

Факт здійснення порушення податковим органом як наслідок призводить до зміни стану певних прав і обов’язків платника на відміну від первісних, які діяли до моменту здійснення цього порушення.

Характерними ознаками рішення податкового органу, яка підлягає оскарженню у судовому порядку є те, що таке рішення прийнято вказаним органом поза межами його повноважень, і це рішення має юридичну значимість, тобто спричиняє конкретні правові наслідки для платника, до яких зокрема відносяться позбавлення можливості реалізувати право (відмова в його реалізації), безпідставне покладення додаткових обов’язків.

При цьому, задоволенню в адміністративній справі підлягають виключно позовні вимоги, що спрямовані на відновлення фактично порушених прав платника, його свобод, інтересів.

Відповідно рішення податкового органу про розгляд повторної скарги не являється юридично значимим,оскільки безпосередньо не зачіпає (не призводить до порушення) прав платника, його свобод, інтересів та не створює жодних правових наслідків (не позбавлення можливості реалізувати наявне право, не покладає жодного додаткового обов’язку).

З огляду на вищевказані судові висновки зауважуємо, що зверненню платника до суду із позовом про визнання протиправним рішення, дії або бездіяльності податкового органу має передувати здійснення цим платником оцінки впливу прийнятого податковим органом рішення на права платника, його свободи, інтереси (наявність факту порушення) та спричинення конкретних правових наслідків для платника, зумовлених фактом порушення. Лише при дотриманні платниками вказаних вище положень законодавства та судової практики може мати місце задоволення позовних вимог у судовому порядку.