Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

Витрати. Їх відображення в бухгалтерському і декларування в податковому обліку.

       Як відомо, основою для обліку господарських операцій є первинний документ- документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Він  є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Основними законодавчими актами, що регулюють порядок створення та оформлення первинних документів є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» 16.07.1999 № 996-XIV та «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затверджене Наказом МФУ  №88 від 24.05.1995 року з наступними змінами та доповненнями.
 
       Вказаними законодавчими актами регламентовано, що первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
 
       На сьогодні положення Податкового кодексу України, а саме, п. 44.1 ст. 44 визначають, що для цілей оподаткування платники податку зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. 
 
       Ще донедавна контролюючі органи висловлювали чітку позицію, що платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтвердженихдокументами, що визначені абзацом першим пункту 44.1  ст.44 ПКУ (таке роз’яснення і сьогодні розміщене у ЗІР категорія 102.21). Проте, на практиці бухгалтери часто стикались із ситуацією, коли постачальник затримував первинний документ і він надходив після складання фінансової та податкової звітності.
 
       Особливо це позначалось на декларуванні витрат, які без підтверджуючого документу неможливо було врахувати у податковому обліку. 
 
       Проте, відповідно до стандарту бухгалтерського обліку 16 «Витрати»: витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені, а витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Таким чином, ситуація, коли несвоєчасно отриманий (або не отриманий взагалі) первинний документ спричиняє збільшення об’єкту оподаткування та виникнення постійних податкових різниць, мала місце майже у кожного платника податків.
 
       При цьому, нещодавно центральний орган, що реалізує податкову та митну політику (Мінфін), видав роз’яснення, згідно з яким ДФСУ має змінити свою позицію та вже не так критично розглядати факт відсутності первинного документа, який цілком може бути замінений бухгалтерською довідкою. 
 
       Зокрема, Листом МФУ від 22.04.2016 р. № 31-11410-06-5/11705 «Щодо особливостей відображення в бухгалтерському обліку витрат» зазначено, що витрати, щодо яких на момент складання фінансової звітності не отримано первинних документів від контрагентів, визнаються в періоді отримання доходу, для отримання якого вони здійснені, або їх фактичного понесення, якщо витрати неможливо прямо пов’язати з доходом для визнання витрат, щодо яких на момент складання фінансової звітності не отримано первинних документів від контрагентів, відповідальною особою складається та передається до бухгалтерської служби документ (наприклад, бухгалтерська довідка) із зазначенням розрахункової суми витрат.  До моменту отримання первинних документів від контрагента достатнім є застосування первинних документів, створених підприємством самостійно у довільній формі з дотриманням вимог Закону щодо обов’язкових реквізитів первинного документа. 
 
       В подальшому при отриманні первинних документів після складання та затвердження фінансової звітності фактична сума витрат, зазначена у таких документах, може відрізнятися від розрахункової суми, попередньо визнаної у періоді їх виникнення. 
 
       Зазначені розбіжності не є підставою для коригування попередньо визнаної суми витрат, крім випадку, якщо така різниця є помилкою та суттєво впливає на фінансову звітність попередніх звітних періодів.
 
       Тож, шановні бухгалтери, ретельно визначаємо суму витрат, понесених у зв’язку з отриманням доходу у звітному періоді, за необхідності складаємо бухгалтерські довідки та обов’язково пам’ятаємо про необхідні реквізити первинного документу.  
 
З повагою, керiвник департаменту облiку та аудиту 
 
Тетяна Савчук