Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

Висновки судів щодо відмінностей здійснення підготовки проекту землеустрою та технічної документації, – Олег Нікітін, адвокат ID Legal Group

В продовження тематики аналізу вирішення спірних питань, що виникають при застосуванні земельних правовідносин пропонуємо спільно провести аналіз висновків судів щодо відмінностей у підготовці проекту землеустрою та технічної документації на земділянку.

Так, в справі за позовом фізособи до територіального підрозділу Держгеокадастру спірним було питання щодо зобов’язання надати дозвіл на підготовку проекту землеустрою на землю, яка була вже сформована (справа за № 802/1539/17-а).

Зверненню до суду слугувала відмова цього органу в наданні відповідного дозволу з аргументацією про відсутність підстав для розробки проекту на сформовану ділянку, а зміна меж земділянки згідно норм ЗК України повинна проводитися шляхом її поділу або об’єднання.

Терпідрозділ Держгеокадастру не погоджувався із такими доводами і вказував на те, що оскільки земділянка вже є сформованою, то подальше її розмежування (поділ) має здійснюватися шляхом підготовки технічної документації.

Аналізуючи норм ЗК України суд 1-ої інстанції зробив висновок про наявність підстав для відмови у позові з огляду на наступне.

Факт формування земділянки відображається Держгеокадастрі та відповідно підтверджується витягом з цього Реєстру, в якому міститься також інформація про присвоєний номер згідно такого Реєстру.

Формування земділянок провадиться на підставі проектів землеустрою, а у разі їх подальшого формування шляхом поділу або об’єднання провадиться на підставі технічної документації із землеустрою щодо відповідного формування.

Як встановлено судом 1-ої інстанції під час розгляду справи фізособа зверталася дотерпідрозділу Держгеокадастру стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою, однак оскільки така ділянка вже була сформована необхідно було звернутися щодо підготовки технічної документації.

І відповідь, яка була надана терпідрозділом Держгеокадастру фізособі ґрунтувалася на нормах ЗК України, рішення про відмову в наданні дозволу, прийняте в рамках закону, а отже відсутні підстави для задоволення позову.

Апеляційний суд не погодився із висновками суду попередньої інстанції і прийняв судове рішення, яким частково задовольнив позов фізособи.

Висновки Апеляційного суду були мотивовані тим, що порядок відведення земділянок визначається з урахуванням їх правового режиму та подальшого використання, що характеризується певними особливостями кожного виду такого використання.

Користування земділянками повинно здійснюватися в межах вимог, встановлених для певного виду їх використання та цільового призначення.

При цьому, встановлення цільового призначення та його зміна також має здійснюватися лише в рамках закону,  і відповідно у разі встановлених порушень може мати наслідком скасування прийнятих рішень про встановлення або зміну.

Зміна цільового призначення земділянки провадиться за проектами землеустрою на їх відведення шляхом прийняття відповідного рішення місцевою радою.

В даній справі фізособа зверталася до терпідрозділу Держгеокадастру для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою на ділянкудля ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, тобто земель однієї категорії, що повинно здійснюватися шляхом розробки проекту землеустрою.

Апеляційний суд прийшов до висновку, що фізособа діяла у правильний спосіб, і в терпідрозділу Держгеокадастру були відсутні підстави для відмови їй у наданні дозволу.

Водночас, Апеляційний суд звернув увагу на те, що у суду відсутні можливості втручатися у дискреційні повноваження місцевої ради шляхом її зобов’язання прийняти певне рішення, однак можливим є зобов’язання повторно розглянути подані фізособою документи на отримання такого дозволу.

Отже, часткове задоволення позову полягало, у визнанні протиправною відмови та зобов’язанні повторно розглянути подані документи, а в іншій частині – було відмовлено.

Касаційний суд за результатами розгляду справи скасував повністю рішення Апеляційного суду та залишив у силі рішення суду 1-ої інстанції з наступною мотивацією.  

Проект землеустрою та технічна документація із землеустрою являються різними по суті документами, і відповідно мають різну процедуру їх виконання, що визначені Законом про землеустрій.

Так,  документація із землеустрою передбачає можливість розробки схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Тобто, проект землеустрою та технічна документація із землеустрою є різними видами документацію із землеустрою.

Порядок формування земділянок визначено ЗК України.

Надання дозволу на розробку проекту землеустрою передбачає формування земділянки як «об’єкта прав», а поділ або об’єднання земділянок здійснюється із вже сформованого об’єкту з присвоєним кадастровим номером, тож її відмежування провадиться за техдокументацією.

При цьому, Касаційний суд не погодився із висновком Апеляційного суду про те, що у разі зміни цільового призначення земділянки її відмежування провадиться на підставі проекту землеустрою, оскільки відмежування земділянки для особистого селянського господарства не являється окремою категорією цільового призначення такої ділянки, а є видом її використання в межах відповідного цільового призначення.

Тож, зміна цільового призначення земділянки відбувається за техдокументацією із землеустрою, що розробляється під час формування, зокрема шляхом поділу або об’єднання.

З огляду на вищевикладене, під час обрання способу захисту прав на використання земділянки слід враховувати всі її властиві характеристики: сформованість як об’єкту прав, факт наявності або відсутності держреєстрації, вид та цільове призначення, площу, межі, нормативну грошову оцінку.