Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

Висновки судів щодо повторного подання податковим органом апеляційної скарги та поновлення строку на її подання, – Олег Нікітін, адвокат ID Legal Group

Пропонуємо до розгляду висновки судів щодо повторного подання апеляційної скарги податковими органами та поновлення строку на її подання із аргументацією відповідних органів про відсутність у них достатнього фінансування з держбюджету на сплату судового збору.

Ця тема є достатньо актуальною, оскільки аналізуючи постанови КАС ВС за останні два з половиною роки, наявні в ЄДРСР спостерігається «необгрунтовано систематична» закономірність повторного подання податковими органами апеляційних скарг (так би мовити «повторне подання») з одночасним направленням заяви (клопотання) про поновлення строку на її подання, а іноді також мають місце випадки «неодноразового» подання апеляційних скарг (тобто, більше ніж 2 рази поспіль).

Протягом 2018-2020 рр. висновки адмінсудів у цій категорії справ містили однакову позицію щодо відсутності права податкових органів на подання повторної апеляційної скарги у будь-який час після повернення первинної скарги та відсутності підстав для поновлення строку на її повторне подання у зв’язку із недостатнім фінансуванням і як наслідок неможливістю своєчасної сплати судового збору, яка зокрема полягала у наступному.

Реалізація процесуального права однієї із сторін або іншого учасника справи на оскарження рішення суду 1-ої інстанції передбачає і наявність у них відповідного обов’язку щодо оформлення такої скарги у відповідності із вимогами, встановленими КАС України, у тому числі і щодо дотримання строків на оскарження, а також щодо вчинення усіх необхідних та можливих дій, пов’язаних з її поданням.

Це стосується і сплати судового збору при поданні такої скарги, при цьому відсутність відповідного фінансування з держбюджету щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку щодо апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку та не повинна призводити до порушення принципу правової визначеності, зокрема стосовно набрання законної сили рішенням суду 1-ої інстанції.

Відповідно Апелянт, який має на меті реалізувати таке право зобов’язаний подати до суду разом із апеляційною скаргою доказ сплати судового збору за її подання.

 Відсутність у податкового органу коштів на сплату судового збору, як і наслідок, невиконання через це вимог закону і суду, своїх процесуальних обов’язків не може слугувати поважною підставою пропуску строку апеляційного оскарження судового рішення, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені в кошторисі такого органу з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період (рік).

Обставини, пов’язані із фінансуванням податкового органу з держбюджету та відсутністю у нього коштів, призначених на сплату судового збору, не звільняють такий держорган від обов’язку своєчасно сплатити судовий збір з одночасним поданням апелскарги.

Держоргани є рівними перед законом і судом, поряд з іншими учасниками справи та користуються такими ж правами та обов’язками, в тому числі й щодо оскарження судових рішень в апеляційному порядку, і не повинні зловживати наданими їм процесуальними правами.

Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (доведення поважності таких причин у повній мірі покладається на скаржника).

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини є об’єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов’язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Як на підставу поважності пропуску строку на апеляційне оскарження та його поновлення податковий орган посилався на те, що первинну апеляційну скаргу ним подано в межах строку на апеляційне оскарження. Апеляційний суд повернув апеляційну скаргу з причин не усунення її недоліків у встановлений строк, а саме неподання документу, що підтверджує сплату цим органом судового збору.

Наведені податковим органом доводи не можуть бути підтвердженням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження вказаних судових рішень.

Повернення первинної апеляційної скарги через несплату судового збору не означає можливість повторного звернення до суду апеляційної інстанції у будь-який час після такого повернення, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

Отже, апеляційні суди обґрунтовано відмовляли у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкритті апеляційного провадження у справах.

Подібні висновки містяться у постановах КАС ВС від 23.05.2018 у справі за № 815/7548/16, від 04.09.2018 у справі за № 813/3801/17, від 28.12.2018 у справі за № 806/22/16, від 24.01.2019 у справі за № 806/1333/15, від 22.04.2019 у справі за № 824/407/16-а, від 14.05.2019 у справі за № 1440/1629/18, від 04.02.2020 у справі № 0540/6861/18-а, від 20.03.2020 у справі №826/5689/16, від 10.04.2020 у справі №806/5362/15 та від 16.04.2020 у справі за №823/1768/15, що мали наслідком відмову у задоволенні касаційних скарг податкових органів із зазначенням про правильне застосування апеляційними судами норм процесуального права (*таких судових рішень в ЄДРСР доволі багато і в цій публікації міститься посилання лише на деякі з них).

Тобто, використання такого механізму податковими органами є нічим іншим як «зловживання процесуальними правами» у судовому процесі.

Водночас, 15.05.2020 КАС ВС прийнято постанову у справі за № 820/1212/17, якою кардинально змінено існуючу позицію адмінсудів щодо застосування норм процесуального права із цього питання.

По перше, у вказаній постанові зазначено, що нормами КАС України передбачено право апелянта на подання повторної апеляційної скарги (конкретної норми з цього питання Кодекс не містить). Однак слід зазначити, що таке право КАС України передбачено саме для подання позовної заяви.

По друге, надані податковим органом копії листів та доповідної записки до органу вищого рівня із проханням про виділення коштів на сплату судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі були прийняті до уваги Касаційним судом у якості доказів на підтвердження відсутності таких коштів на оплату судового збору.

Касаційний суд відзначив, що КАС України не містить чіткого переліку підстав за яких може бути поновлено строк на апеляційне оскарження. Однак передбачено, що такими підставами можуть бути певні поважні причини у зв’язку з якими було пропущено такий строк. При цьому зазначено, що поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження являється питанням факту, а не питанням права. КАС України не обмежено можливість поновити строк на апеляційне оскарження, у тому числі суб’єктам владних повноважень, до яких зокрема належить податковий орган, з урахуванням їх «фінансової неспроможності» щодо оплати ними судового збору.

«Виключність такого випадку» обумовлюється значним розміром судового збору, який необхідно сплатити податковому органу при поданні апелскарги, що сплачується з держказначейства.

У зв’язку із цим, Касаційний суд зробив висновок, що Апеляційний суд безпідставно не визнав поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та відмовив податковому органу у поновленні строку на апеляційне оскарження та відкритті апеляційного провадження. Наслідком таких висновків КАС ВС стало скасування ухвали Апеляційного суду про відмову у відкритті провадження та направлення справи до цього суду для продовження її розгляду.

Водночас, як свідчить судова практика така «виключність випадку фінансової неспроможності» податкових органів, на жаль, носить систематичний характер, оскільки навіть при невеликих розмірах сум судового збору, який податковому органу необхідно сплатити при поданні апелскарги, цей орган посилається на відсутність таких коштів для сплати.

З огляду на вищевикладене та враховуючи висновки, наведені у вказаній постанові КАС ВС залишається сподіватися, що вони матимуть скоріше за все «виключний», а ніж «постійний» характер, і не будуть використовуватися податковими органами з метою «штучного затягування» поновлення порушених прав платників податків.