Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

Законні механізми управління прибутком. Ремонти та поліпшення.

       Продовжуючи цикл статей на тематику «Управління прибутком» сьогодні ми розглянемо такий напрямок витрат як ремонти та поліпшення.  
 
       Якщо у попередній редакції Податкового кодексу (далі ПКУ) все було врозріз із ПСБО, проте, чітко зрозуміло – 10% ремонтних витрат –  на витрати періоду, а усе решта підлягає капіталізації, то у діючій на сьогодні редакції ПКУ визнання витрат на ремонти та поліпшення приведено у гармонізацію з вимогами бухгалтерського обліку.  
 
       Загальноприйнятий підхід визначає, що витрати, пов’язані із збільшенням економічних вигід від експлуатації ОЗ, підлягають капіталізації – це за визначенням Мінфіну поліпшення ОЗ. Витрати на підтримання ОЗ у робочому стані визнаються витратами у періоді їх понесення – це витрати на ремонт.
 
       Проте, на практиці грань між «підтриманням» та «збільшенням» буває досить не явною. Особливо така межа розмивається, коли має місце наявність ознак обох таких елементів поліпшення. 
 
       Як же бухгалтеру зробити судження щодо якісних характеристик проведених заходів? Пункт 29 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів № 561 (Наказ Мінфіну від 30.09.2003 року) визначає, що рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об’єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигід, чи здійснюються для підтримання об’єкта у придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат. Інші листи та роз’яснення Мінфіну не встановлюють норм права, а носять лише інформаційний характер.
 
       Відтак, у прийнятті рішення щодо класифікації понесених витрат, управлінському персоналу потрібно керуватись власними судженнями, які мають ґрунтуватись висновками інженерів та технічних працівників. За наявності хоча б часткових підстав технічні експерти можуть схилитись у визнанні здійснених заходів як поліпшення чи ремонт з однаковою ймовірністю як у бік поліпшення, так і в бік поточного ремонту. 
 
       Отож, беручи до уваги складність визначення методів розподілення витрат з точки зору їх економічної значущості, визнаючи невизначеність управлінського персоналу та забезпечивши «потрібну» інженерно-експертну підтримку, «креативний» бухгалтер може застосувати дієвий механізм класифікації витрат на ремонт та поліпшення ОЗ, що прямо впливає на капіталізацію таких витрат, а відтак, і на суму оподатковуваного прибутку.
 
       Про інші законні механізми управління оподатковуваним прибутком ми поговоримо наступного разу.  
 
 
З повагою, керівник департаменту обліку та аудиту
                                                 
Тетяна Савчук