Стаття опублікована в журналі «Юрист і закон» № 02
Певно, будь-яка податкова перевірка може завершитися довідкою, оскільки це визначено абз. 1 п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), тобто в разі якщо порушень немає. Проте розраховувати на такий "аукціон нечуваної щедрості" від податківців не варто.
Адже історично так склалось, що навіть за можливості завершити перевірку довідкою податківці завершують її здебільшого складанням акта, бо інакше увага буде привернута до них.
Уже як підсумок на підставі цього акта перевірки податковий орган виносить рішення про обов'язок платника податку сплатити суму грошового зобов'язання з певного податку й відповідне застосування штрафних санкцій.
А втім, не завжди суб'єкт, якого перевіряли, згоден із думкою ревізорів і безапеляційно готовий сплатити штраф, оскільки висновки перевірки інколи містять необґрунтовані свідчення, що не підкріплені прямими нормами ПКУ, не відповідають даним бухгалтерського обліку та складеним первинним документам суб'єкта, а мають суто суб'єктивні, так звані гіпотетичні аргументи податківців.
Тож спробуємо в цій публікації надати певні рекомендації щодо того, наскільки можливо
безпомилково спростувати результати перевірки.
Спочатку наведемо загальновідомі основні принципи захисту, серед яких:
– письмові заперечення на акт перевірки (п. 86.7 ст. 86 ПКУ);
– скарга на податкове повідомлення-рішення (п. 56.3 ст. 56 ПКУ);
– позовна заява до суду (п. 56.18 ст. 56 ПКУ).
Але, розглядаючи насамперед практичні площини захисту, хотілося б наголосити на правовому механізмі, яким суб'єкт має право скористатися й відстояти свою думку в межах строків здійснення перевірки, а також запобігти заперечливим наслідкам ще до підписання акта перевірки.
На підставі напрацьованого досвіду податкової практики ID Legal Group можемо стверджувати, що в разі неоднозначної думки щодо встановлених під час перевірки порушень домагайтеся проведення робочої зустрічі з фахівцями податкової служби. До того ж такі переваги закріплено в п. 1.5 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом ДФСУ від 31.07.2014 р. № 22, із змінами й доповненнями.
А тепер про все докладніше
Першочергово суб'єкту або його представнику потрібно звернутися письмово з ініціативою щодо проведення такої робочої зустрічі. У листі варто зазначити місце проведення, дату й час. І бажано це зробити не пізніше ніж за три робочі дні до завершення перевірки.
Урахуйте також, що у вас є беззаперечне право бути присутнім під час проведення такої зустрічі й виразити свою думку щодо встановлених під час перевірки порушень членам комісії. Серед таких зазвичай присутні не лише податкові аудитори, які очолюють перевірку, а й посадові особи юридичного підрозділу, фахівці з перевірки якості аудиту податкового органу та ін.
Ці рекомендації на перший погляд можуть видатися умовними, однак нехтувати ними не варто.
Так, присутність і надання пояснень щодо ймовірних порушень податкового законодавства може певним чином стримати контролерів від того, щоб відобразити в акті те, що й так не є порушенням.
І найголовніша порада – такі пояснення варто супроводжувати акцентом на тих документах, які ревізори-інспектори з певних причин не хочуть визнавати чи навіть бачити. Оскільки в майбутньому це не дасть можливості стверджувати, що під час складання акта податкової перевірки первинні документи взагалі їм не були надані або ж не в повному обсязі.
У такому разі переважно наслідком зустрічі має стати позитивне вирішення спору на користь суб'єкта.
Своєю чергою, податківці повинні скласти протокол, у якому має бути викладено позицію суб'єкта й посадових осіб ДПС, а також підсумок обговорення за результатами такої зустрічі. За потреби одержати його копію можливо через запит на публічну інформацію.
Висновки комісії в обов'язковому порядку враховують під час подальшого проведення перевірки та складання акта перевірки або в разі розгляду заперечень платника податків.
Щодо заперечень на акт податкової перевірки
Важливість правильної роботи з таким документом, як акт податкової перевірки, у податкових дебатах важко переоцінити.
Зокрема, поміж певного кола суб'єктів побутує думка, що подання заперечень на акт податкової перевірки – безуспішний процес, адже податковий орган, який склав акт перевірки, однозначно не скасовуватиме свої ж висновки.
Частка правди в цьому судженні, певно, є, але не можна забувати про те, що подання заперечень має для суб'єкта господарювання й низку позитивних наслідків. Насамперед, це час. Подавши заперечення, платник отримує додатковий час для того, аби ще раз оцінити свої первинні документи й бухгалтерські проведення та визначити позицію, доказову базу і стратегію щодо захисту своїх інтересів у разі адміністративного, а надалі й судового оскарження податкових повідомлень-рішень.
Як засвідчує досвід, під час розгляду заперечень на акт податкової перевірки все ж таки вдається скасувати ті беззмістовні й креативні висновки податківців-аудиторів, які інколи потрапляють до актів.
Справді, дуже важливо докладно й наскрізь вивчати акт податкової перевірки.
А втім, варто пам'ятати, що самі собою процесуальні порушення під час проведення податкової перевірки не слугуватимуть підставою для визнання її результатів незаконними, але в сукупності з іншими доказами можуть стати відмінним приводом для скасування рішень, прийнятих на підставі такого акта перевірки.
Якраз таким вагомим доказом у відносинах із податковим органом і під час оскарження результатів перевірки може слугувати проведена незалежна економічна експертиза у сфері бухгалтерського й податкового обліку як інструмент для доведення правоти суб'єкта та захисту його інтересів у досудовому або судовому провадженні.
Поряд з усім викладеним вище доцільно не забувати, що в січні 2020 р. Верховна Рада України ухвалила Закон "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" (далі – Закон), який спричиняє реалізацію масштабної податкової реформи. Окрім новел, пов'язаних із намірами України наблизити національне податкове законодавство до положень Плану дій BEPS і MLI, змін зазнала процедура оскарження результатів податкових перевірок, як-от:
– унесено зміни до чинного законодавства в частині розгляду матеріалів перевірки, який
здійснюватиме колегіально постійно діючий орган контролюючого органу – комісія з питань розгляду заперечень;
– удосконалено процедуру оскарження рішень контролюючих органів через створення постійного дорадчого органу при центральному органі виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, а саме – Апеляційної ради з питань розгляду скарг платників податків, до повноважень якої належатиме розгляд скарг на рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику в передбачених ПКУ випадках.
Зазначені вище норми почнуть діяти із січня 2021 р. Тож стежитимемо за перебігом подій.
