Завантаження сайту

Аналіз висновків судових рішень у справах з питань іпотеки.

Аналіз висновків судових рішень у справах з питань іпотеки.
26.06.2017
       Судова практика є дуже динамічною, і періодично змінюється, що ускладнює її застосування у різних спірних правовідносинах.
 
       Процесуальне законодавство наділило Верховний Суд України (далі – ВСУ) повноваженнями переглядати рішення судів різних інстанцій та забезпечувати єдність та сталість судової практики, її аналіз та узагальнення.
 
       У постановах ВСУ, окрім висновків містяться також правові позиції щодо застосування конкретних норм права, та зазначення суті неоднакового застосування судами інших інстанцій таких норм.
 
       Водночас слід враховувати, що процесуальне законодавство передбачає також право судів під час розгляду різних категорій справ враховувати висновки ВСУ, проте за наявності інших висновків вони можуть відступити від правових позицій ВСУ, аргументуючи власні мотиви застосування норм законодавства.
 
       Наведемо для прикладу декілька постанов ВСУ, в яких містяться висновки стосовно застосування норм законодавства з питань іпотеки.
 
       1. У постанові ВСУ від 05.10.2016 у справі № 643/9788/13-ц зазначено про неправильне застосування апеляційним та касаційним судами норм Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 № 898-IV (далі – Закон № 898), а саме було звернено стягнення на квартиру як на предмет іпотеки, однак предметом іпотеки за договором був весь житловий будинок. Також ВСУ звернув увагу на порушення апеляційним та касаційним судами вимог Закону № 898 у частині відсутності в їх рішеннях щодо звернення стягнення на предмет іпотеки всіх необхідних складових загального розміру вимог, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; пріоритету та розміру вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
 
       Водночас, ВСУ підтримав висновок апеляційного суду у частині встановлення факту набуття особою права власності на спірну квартиру (частину предмету іпотеки) з моменту виключення запису про обтяження цієї квартири з Державного реєстру іпотек та як наслідок набуття такою особою статусу іпотекодавця.
 
       2. У постанові ВСУ від 22.06.2016 (№ 6-197цс16) міститься висновок про те, що під час вирішення справ про виселення мешканців при зверненні стягнення на жиле приміщення – предмет іпотеки, слід застосовувати норми Закону № 898 та Житлового кодексу Української РСР, що передбачають надання особам, які підлягають виселенню із жилого будинку (жилого приміщення), яке предметом іпотеки у зв’язку зі зверненням стягнення на нього, іншого постійного житла лише, якщо іпотечне житло придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого його іпотекою. При цьому, у рішенні судом повинно бути конкретно вказане постійне жиле приміщення, що надається особі, яка підлягає виселенню.
 
       Судами встановлено, що особа набула право власності на спірний будинок і у зв’язку зі зверненням стягнення на нього як на предмет іпотеки просить виселити бувшого власника, який передав в іпотеку вказаний будинок, однак ними зроблено помилковий висновок про наявність підстав для виселення особи із оспорюваного будинку без надання йому іншого постійного житла, оскільки будинок був придбаний не за рахунок кредиту.
 
       3. В постанові ВСУ від 22.06.2016 (№ 6-197цс16) встановлено правильність висновку місцевого суду, який полягав у прийнятті рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, щодо збереження обтяження майна іпотекою внаслідок скасування рішення суду про виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження цього майна іпотекою та щодо закріплення за особою згідно з нормами Закону № 898 статусу іпотекодавця, враховуючи, що він набув право власності на квартиру, яка є предметом іпотеки.
 
       Натомість, апеляційний та касаційний суди, зробили хибні висновки, що на момент переходу права власності від особи до іншої особи квартира не була предметом іпотеки.
 
       Правова позиція ВСУ полягала у тому, що при скасуванні судового рішення про розірвання іпотечного договору, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки відновлюється з моменту вчинення первинного запису, який було виключено на підставі скасованого рішення суду, оскільки підстава для виключення цього запису відсутня. Отже, іпотека залишається дійсною з моменту внесення до Державного реєстру іпотек первинного запису про неї.
 
       4. У постанові ВСУ від 06.07.2016 (№ 6-1213цс16) вказано, що судами всіх трьох інстанцій було зроблено хибні висновки, що під час укладання договору купівлі-продажу квартири заборони на її відчуження не існувало, оскільки предметом іпотеки за договором було будинок, а не оспорювана квартира, яка є іншим об’єктом нерухомості.
 
       Однак, ВСУ зробив висновок, що квартира не може бути окремим об’єктом нерухомого майна, оскільки вона побудована у житловому будинку, який є предметом іпотеки. Отже, особа, яка набула права власності на цей предмет іпотеки, на підставі іпотечного договору набуває статус іпотекодавця разом усіма його правами та обов’язками.
 
       Таким чином, можна зробити висновок, що майбутнім власникам рухомого або нерухомого майна, іпотекодавцями та іпотекодержателям слід враховувати не лише норми Закону України «Про іпотеку», а також відповідну судову практику ВСУ, яка склалася за результатами розгляду справ про іпотеку, у висновках яких міститься правові позиції щодо застосування норм цього Закону, та особливість всіх фактичних обставин справи, оскільки від цього залежить як вирішення спору, так і застосування відповідних правових наслідків.
 
 
З повагою, керівник судово - правового департаменту
 
Олег Нікітін

Залиште Нам Ваші контакти і Ми з Вами зв'яжемося

ID Legal Group
ID Legal Group