Завантаження сайту

Дивіденди, нерезиденти та контрольовані операції, або чергова «допомога» від ДФС до звіту за 2018 рік, - Тетяна Савчук, аудитор ID Legal Group

Дивіденди, нерезиденти та контрольовані операції, або чергова «допомога» від ДФС до звіту за 2018 рік, - Тетяна Савчук, аудитор ID Legal Group
03.10.2018

Є усі підстави вважати, що за результатами звітного 2018 року операції з вилучення частини прибутку нерезидентом з рахунків його постійного представництва в Україні залишатимуться контрольованими, а представники ДФС у випадку їх недекларування, застосовуватимуть штрафні санкції. Розберемось чому.

Напередодні закінчення терміну для подання звітності про контрольовані операції за 2017 рік ДФС «надала методологічну допомогу» стосовно питання ідентифікації контрольованих операцій, що викладена у листі від 27.09.2018 року №29993/7/99-99-15-02-02-17. Суть згаданого листа полягає в тому, що фіскали, керуючись позицією Мінфіну, зазначили, що виплата дивідендів, яка здійснюється у грошовій формі, на користь нерезидента не впливає на об’єкт оподаткування податком на прибуток такого платника, не може бути обґрунтована за принципом «витягнутої руки», оскільки жодний із передбачених п. 39.3 ст.39 ПКУ методів не може бути застосований для цілей такого обґрунтування. Відповідно, включення операції з виплати дивідендів до Звіту про контрольовані операції немає сенсу, а сама операція з нарахування (виплати) дивідендів може вважатись не контрольованою.

Зауважимо, що вказана позиція ґрунтується на листі Міністерства фінансів України від 26.09.2018 року №11420-10-10/25191, в якому підстави для визнання операцій з нарахування (виплати) дивідендів як таких, що не можуть вважатися контрольованими, також гуртуються на тому, що дивіденди – це  виплати на користь нерезидентів, які підлягають оподаткуванню за вимогами п. 141.4 ст. 141 ПКУ - під час виплати такого доходу з їх суми та за їх рахунок за ставкою 15% або за іншою ставкою, що передбачена міжнародним договором. І оскільки жоден із методів, передбачених п. 39.3 ст.39 ПКУ не може бути використаний для обґрунтування відповідності ціноутворення в таких операціях принципу «витягнутої руки», включення операції з виплати дивідендів до переліку контрольованих операцій немає сенсу.

Проте, як на нашу думку, аргументація є не досить переконливою, оскільки під дію п. 141.4 ст. 141 ПКУ підпадає безліч операцій з нерезидентами – усі доходи, перелічені в п. 141.4.1 ст. 141 ПКУ – і доходи за борговими зобов’язаннями, і роялті, фрахт, орендна плата, і доходи від рухомого/нерухомого майна, цінних паперів, агентська, комісійна та благодійна діяльність та інші доходи. Фактично вказаний пункт регулює порядок оподаткування доходів – або за ставкою 15%, або за ставкою, передбаченою міжнародним договором відповідно до кожного окремого виду доходів. Разом із тим специфіка, за якою дивіденди відрізняються від усіх інших, перелічених у пункті 141.4.1 ст.141 ПКУ доходів – це те, що дивіденди – особливий вид доходів нерезидента, які такий нерезидент отримує вже після оподаткування резидентом прибутків за правилами, що діють в Україні. В той час як усі інші перелічені доходи є об’єктами витрат, які формуються саме до визначення оподатковуваного прибутку. При цьому правила трансфертного ціноутворення, регламентовані ст. 39 ПКУ, поширюються саме на операції, які впливають на обсяг визначеного оподатковуваного прибутку (п. 39.1.2 та п. 39.2.1.4 ст. 39 ПКУ). 

Із зазначеного та із самої суті визначення дивідендів (це є частина прибутку, яка виплачується емітентом корпоративних прав на користь власника таких корпоративних прав) випливає, що нарахування/виплата дивідендів є операцією з розподілу прибутку вже після його оподаткування, при виплаті якого на користь власника здійснюється утримання прибуткового податку (при виплаті на користь нерезидента за ставкою 15% або за ставкою, передбаченою міжнародним договором).

Тобто операція з нарахування/виплати дивідендів на користь нерезидента не може визнаватись контрольованою не з підстав відсутності доречного методу для обґрунтування ціноутворення в такій операції принципу «витягнутої руки», а з підстав її невідповідності положенням п. 39.2.1.4 ст. 39 ПКУ як операції, що не впливає на об’єкт оподаткування податком на прибуток. 

Разом із тим існує ще одна досить підступна обставина, пов’язана із розподілом прибутку постійного представництва нерезидента, який провадить господарську діяльність на території України. 

З одного боку представництво незалежно від свого статусу – постійне чи не постійне, за вимогами чинного законодавства не є окремою юридичною особою, материнська компанія не виступає засновником представництва, не володіє його корпоративними правами, а є однією юридичною особою, в межах якої функціонує представництво.

З іншого боку представництво береться на облік лише як платник податків (з ознаками нерезидента). А норма пункту 141.4.7 ст. 141 ПКУ передбачає, що нерезидент, який провадить свою діяльність на території України через постійне представництво, має оподатковувати свій прибуток за загальним порядком. І ця норма досить часто нерезидентами витримується. Постійні представництва ведуть відокремлений облік своїх господарських операцій, які провадяться на території України, визначають фінансовий результат від таких господарських операцій та сплачують податки за вимогами ПКУ.

Але мета ведення господарської діяльності, в тому числі  і нерезидента – отримання прибутку. Відповідно, сума отриманого прибутку після оподаткування найчастіше представництвом перераховується на рахунки нерезидента, відкриті поза межами території України (за місцем реєстрації основної компанії). Тобто відбувається вилучення прибутку (його частини), що за своєю суттю є операцією, подібною до нарахування/перерахування дивідендів. Єдиною відмінністю в таких операціях є відсутність утримання суми податку на доходи нерезидента, регламентованої положеннями 141.4.1 -141.4.2 ст. 141 ПКУ, оскільки має місце застосування положень пункту 141.4.7.

Беручи до уваги зміни, запровадженні з 01-го січня 2018 року, за якими до переліку контрольованих операцій віднесено також і операції, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні, а також враховуючи, що вилучення частини прибутку нерезидента з рахунків його постійного представництва в Україні формально не є виплатою дивідендів з відповідним утриманням податку на доходи нерезидентів, є усі підстави вважати, що за результатами звітного 2018 року операції з вилучення частини прибутку нерезидентом з рахунків його постійного представництва в Україні залишатимуться контрольованими, а представники ДФС у випадку їх недекларування, застосовуватимуть штрафні санкції за недекларування або неповне декларування контрольованих операцій. В інакшому випадку необхідно звертатись за наданням індивідуальної податкової консультації та вже сьогодні отримати відповідь на таке непросте запитання. 

З повагою,

Тетяна Савчук

Керівник практики трансфертного ціноутворення та аудиту

ID Legal Group

Тетяна Савчук

Залиште Нам Ваші контакти і Ми з Вами зв'яжемося

ID Legal Group
ID Legal Group