Завантаження сайту

Договір франчайзингу - запорука успішності бізнесу!

Договір франчайзингу  - запорука успішності бізнесу!
21.09.2016
       Протягом останнього часу в світовому бізнес-середовищі значного поширення набула схема організації взаємовигідної господарської діяльності великих, середніх і малих суб’єктів господарювання в галузі розподілу продукції та послуг, яка отримала назву франчайзинг.
 
       В законодавстві України франчайзинг знайшов своє відображення у договорі комерційної концесії, який являється самостійним інститутом договірного права, що має комплексний характер. 
 
       Система франчайзингу найбільш поширена у сферах громадського харчування, рітейлу, будівництві, надання послуг. 
 
       Франчайзинг може застосовуватись для будь-якої господарської діяльності, в якій можливо установити стандартизовані процеси виробництва чи продажу товарів або надання послуг.
 
       Запорукою успіху системи франчайзингу у світі стали, досвід та знання, фінансова стійкість франчайзера (правоволодільця), який володіє розкрученим брендом, необхідними ліцензіями, патентами, "ноу-хау", має надійних постачальників, що гарантують ефективне ведення підприємницької діяльності та енергійного підприємця, який веде бізнес цілком самостійно, але його підприємство функціонує не як окремий суб'єкт господарювання, а як складова єдиної команди, що об'єднана франчайзером (правоволодільцем), який є власником нематеріальних активів підприємства, що належить франчайзі (користувачеві).
 
       Проте у нашій державі, вказаний вид договорів не мав широкого застосування через регуляторні обмеження, які полягали у закріпленні нормами Цивільного та Господарського кодексів обов’язку реєструвати договори комерційної концесії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців. 
 
       На практиці, договори комерційної концесії заміняли договорами ліцензування, доручення, комісії, що звичайно призводило до конфліктів з контролюючими органами в ході перевірок.
 
       З набранням чинності 5 квітня 2015 року Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)», обов’язок щодо державної реєстрації договорів комерційної концесії скасовано, що суттєво спростило можливість використання вказаного виду договорів в господарській діяльності учасниками відносин.
 
       Розглянемо в чому полягає унікальність та ефективність договору франчайзингу чи комерційної концесії.
 
       Договір франчайзингу (комерційної концесії) – це угода, за якою одна сторона (правоволоділець, франчайзер) зобов'язується надати іншій стороні (користувачеві, франчайзі) за винагороду на термін або без вказівки терміну право на використання в підприємницькій діяльності комплексу прав, що належать правоволодільцю (франчайзеру), зокрема право на фірмове найменування і/або комерційне позначення правоволодільця (франчайзера) на комерційну інформацію, що охороняється, а також на інші передбачені договором об'єкти виключних прав – товарний знак, знак обслуговування тощо.
 
       Таким чином, договір франчайзингу (комерційної концесії) за своїм змістом є договором користування (оренди) бізнесом (у), згідно з яким франчайзі (користувач), який має стартовий капітал, але не має можливості чи бажання самостійно розвивати власний бізнес, отримує від франчайзера (правоволодільця), який є власником розкрученого бізнесу, право на ведення справ під відомою торговою маркою. 
 
       Тобто, за  договором франчайзингу бажаючий фактично отримує в користування не тільки торгову марку (ім’я), але й поетапний план організації бізнесу, порядок ведення бізнес-процесів, консультування, навчання персоналу, продукцію та інше. 
 
       В свою чергу франчайзі (користувач) повинен здійснювати оплату за договором та дотримуватись умов ведення бізнесу (в тому числі обслуговування клієнтів), які встановлені франчайзером (правоволодільцем), тобто фактично стати частиною команди відомого бренду. 
 
       Винагорода за договором франчайзингу може виплачуватися користувачем (франчайзі) правоволодільцю (франчайзеру) у формі фіксованих разових або періодичних платежів, відрахувань від виручки, націнки на оптову ціну товарів, що передаються правоволодільцем (франчайзером) для перепродажу, або в іншій формі, передбаченій договором.
 
       Предметом договору франчайзингу завжди є відчужувані майнові права, зокрема право на використання імені, регулювання способів ведення бізнесу, таке інше. Впливає на ціну договору і ім’я (ділова репутація) франчайзера (правоволодільця), яке на сьогодні все більшу роль відіграє в успішності бізнесу. 
 
       Копіювання принципів ведення бізнесу, технологій, ноу-хау стають все менш ефективними інструментами, через ретельну охорону авторських прав як в міжнародному так і національному законодавстві. Недарма в засобах масової інформації регулярно звучать повідомлення про патентні суперечки між світовими виробниками та космічні суми штрафів і компенсацій.
 
       Статус будь-якого об'єкта промислової власності нормативно регламентований і має конкретні механізми захисту, відповідно укладаючи договір франчайзингу, доцільно встановити, який саме об'єкт промислової власності буде переданий чи захищений він від не санкціонованого використання.
 
       При укладанні договорів франчазингу варто звернути увагу на такі важливі аспекти предмета договору, як:
 
       - виключність переданих франчайзі (користувачу) прав (невиключність передбачає залишення франчайзером (правоволодільцем) права на передачу таких прав іншим особам, тобто створення конкурентів); 
 
       - надання франчайзі (користувачу) практичної допомоги (консультування, передача інструкцій та іншої документації щодо ведення бізнесу, навчання персоналу).
 
       Також слід пам’ятати, що Законом України «Про захист прав споживачів» встановлено, що споживач вправі пред’явити претензію щодо якості товару чи послуг, як виробникові так і підприємству, яке реалізує товари чи надає послуги на підставі договору із виробником. 
 
       Таким чином, під час укладання договору франчайзингу слід звернути увагу на приписи, які передбачають солідарну відповідальність франчайзера (правоволодільця) та франчайзі  (користувача) за реалізацію неякісних товарів чи наданих послуг кінцевим споживачам. 
 
       Враховуючи викладене, для ефективного застосування франчайзингу з метою розвитку власної справи, при укладанні договору, рекомендуємо звернути увагу на особливості зазначені у цій статті або скористатися послугами кваліфікованого юриста.
 
 
З повагою, керівник судово - правового департаменту,
 
Олег Нікітін

Залиште Нам Ваші контакти і Ми з Вами зв'яжемося

ID Legal Group
ID Legal Group