Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

Достовірність електронного доказу в господарському процесі, – Олег Нікітін, адвокат ID Legal Group

Ця тематика досить часто зустрічається у публікаціях Блогу, і кожного разу в них висвітлюються проблемні питання, які виникають в учасників судового процесу при підтвердженні електронними доказами обставин справи.

Незважаючи на глобальну популяризацію електронного листування між суб’єктами господарювання та використання ними електронних документів для врегулювання будь-яких договірних правовідносин, спірні питання щодо можливості підтвердження ними певних обставин справи є предметом розгляду у судовому процесі.

При цьому, цікавим є те, що якщо одна сторона судового процесу надає електронні докази та підтверджує ними обставини справи, інша – як правило, висловлює свої заперечення, що ці докази не можуть бути належними і допустимими, оскільки можуть бути змінені, знищені або містити недостовірну інформацію тощо, незважаючи на те, сторони у договорі узгодили можливість листування електронною поштою/за допомогою месенджерів та/або використання електронних документів під час виконання договірних зобов’язань.  

В цій публікації проаналізуємо висновки КГС ВС в справі № 910/5408/21 (постанова від 03.08.2022 р.), в якій міститься не лише оцінка судом електронних доказів, а й висновки про належну ідентифікацію їх достовірності, тобто збереження в первісному та цілісному вигляді з моменту створення.

Суть цього спору полягала у стягненні заборгованості за договором щодо надання послуг у сфері інформаційних технологій, яка обгрунтовувалася, зокрема наявністю листування між сторонами засобами електронного зв’язку та месенджерів із використанням електронних документів, у тому числі й первинних документів.

Касаційний суд при вирішенні спору у вказаній постанові зазначив, що для встановлення факту виконання суб’єктом господарювання надання послуг і виконання робіт, а також наявності підстав для здійснення оплати за них, перед усім встановленню підлягає зміст договірних правовідносин між сторонами відповідно до укладеного між ними договору, оскільки суди попередніх інстанцій дійшли різних висновків щодо змісту договірних правовідносин, визначених сторонами в договорі про надання послуг.

Зокрема, суд першої інстанції зробив висновок про належність цього договору до змішаного договору, оскільки він містить зобов’язання, які визначаються у договорі підряду, тому повинні застосовуватися норми ЦК України, які регулюють відносини договору підряду, натомість апеляційний суд визначив, що зміст договору відповідає договору про надання послуг, які повинні застосовуватися до спірних правовідносин.

Касаційний суд погодився із висновками суду першої інстанції, що вказаний договір відноситься до змішаного договору та зауважив, що правова природа договору, укладеного між сторонами, визначається не його назвою чи предметом, а виключно його змістом, який залежить від сутності договірних зобов’язань кожної із сторін.

Оскільки спірний договір є змішаним до нього одночасно застосовуються норми, які регулюють надання послуг та норми, які регулюють виконання робіт.

Відповідно у первинному документі позивачем зазначалися відомості про виконання робіт та надання послуг.

На виконання умов укладеного договору позивачем (виконавцем) надавалися до суду електронні докази у паперових копіях щодо виконання робіт та надання послуг, обумовлених договором.

Однак, апеляційний суд в оскаржуваному рішенні помилково ототожнив значення термінів «електронний документ» і «електронний доказ» та зазначив, що письмове листування між сторонами в месенджерах як електронні докази судом відхиляються, оскільки не відповідають вимогам до електронного документа, встановленими законом.

Касаційний суд розмежував поняття термінів «електронний документ» і «електронний доказ» та мотивуючи свої висновки зробив посилання на постанову КГ ВС від 15.07.2022 р. в справі № 914/1003/21, в якій зазначено, що електронний доказ – це будь-яка інформація (дані, відомості, документи), які збережені в цифровій формі та мають значення для розгляду справи. В свою чергу, зокрема електронні повідомлення (та їх додатки), що відправлені електронною поштою відносяться до електронних доказів.

Касаційний суд також зауважив, що ВС неодноразово у прийнятих ним постановах звертав увагу, що використання сторонами електронного листування за допомогою електронної пошти або у месенджерах, як і використання електронних документів із накладенням ЕЦП, є частиною ділового звичаю, зокрема в нашій країні, і відповідає нормам чинного законодавства, яким судом надається належна юридична оцінка на рівні із іншими доказами, які підтверджують/спростовують обставини справи.

При цьому, поняття терміну «електронний доказ» є значно ширшим ніж «електронний документ», оскільки включає в себе й електронні документи, електронні листи, електронне листування в месенджерах, голосові повідомлення, електронну інформацію, відомості, дані, розрахунки тощо.

За результатами розгляду Касаційним судом цієї справи постанову апеляційного суду скасовано, а справу направлено на новий розгляд до апеляційного суду.

Таким чином, висновки КГС ВС, які сформовані у справі № 910/5408/21 щодо визначення термінів «електронний документ», «електронний доказ» та їх оцінки судами можуть використовуватися учасниками справи при підготовці процесуальних документів до суду з обґрунтуванням своїх доводів, аргументів та заперечень і наданням електронних документів та/або електронних доказів.