Завантаження сайту

Екологічний податок - фіскальний захід впливу на якість природного довкілля.

Екологічний податок - фіскальний захід впливу на якість природного довкілля.
16.02.2017
       Екологічний податок є досить складним питанням, яке має безліч різних нюансів, тонкощів та підводних каменів. 
 
       Запровадженням цього податку суспільство намагається мінімізувати шкоду, яку господарюючі суб’єкти завдають навколишньому середовищу (атмосферному повітрю, землі, воді та надрам).
 
       Екологічний податок (екоподаток) є загальнодержавним обов'язковим платежем у визначенні класифікації Податкового кодексу України (ПКУ).
 
       Враховуючи що платіж справляється за фактичні обсяги, зокрема, обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, в т.ч. радіоактивних, справляння екоподатку вбачається суспільно справедливим.
 
       Платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників.
 
       Зазначені особи зобов’язані самостійно розраховувати екоподаток, сплачувати його до бюджету та подавати податкову звітність, за умови, що діяльність зазначених осіб на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони супроводжується наступним:
 
       - викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення;
 
       - скидами забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти;
 
       - розміщенням відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання);
 
       - утворенням радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені);
 
       - тимчасовим зберіганням радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.
 
       Платники єдиного податку сплачують екоподаток на загальних підставах, враховуючи відсутність його у переліку податків від сплати яких вони звільнені (стаття 297 ПКУ).
 
       Слід також звернути увагу що до переліку платників, законодавцем не включені  фізичні особи, які не є суб’єктом господарювання.
 
       Більш детально розглянемо правила оподаткування за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, так званий «атмосферний» екоподаток.
 
       Законодавцем дано наступне визначення терміну «стаціонарне джерело забруднення» - це підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти. 
 
       Контролюючими органами даний перелік розширено/конкретизовано. Зокрема, в Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсу ДФС України зазначено, що також до стаціонарних джерел забруднення можна віднести парові та водогрійні котли, виробничі печі, дизель-генератори, міні електростанції, газозварювальне та газорізальне обладнання (установки), які працюють на пальному при спаленні якого утворюються та викидаються в атмосферне повітря забруднюючі речовини або суміш таких речовин.    
 
       За загальною практикою, з’ясування питання віднесення окремого виробничого обладнання до стаціонарних джерел забруднення знаходиться у компетенції відповідних органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища (територіальних органів Мінприроди).
 
       Важливо відмітити, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення можливо здійснювати тільки після отримання спеціального дозволу. Отримати цій дозвіл необхідно на всі без виключення джерела забруднення, незалежно від господарчого призначення, потужності, обсягу витягів та інших технічних характеристик.
 
       Якщо під час перевірки виявиться, що стаціонарні джерела забруднення експлуатуються без такого дозволу, суб’єкт господарювання повинен компенсувати державі завдану шкоду за весь час роботи стаціонарних джерел забруднення за відсутності відповідного дозволу.
 
       Алгоритм отримання даного дозволу регламентовано Порядком проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачою дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженим постановою КМУ від 13.03.02 №302.
 
       Природоохоронним законодавством визначено поділ стаціонарних джерел забруднення на 3 групи. 
 
       До першої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і мають виробництво або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. 
 
       До другої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. 
 
       До третьої групи належать об'єкти, які не належать до першої і другої груп. Строк дії дозволу для об'єкту другої групи- 10 років, а третьої-необмежений.
 
       В теперішній час можливо отримання дозволу на викиди через місцеві дозвільні центри безоплатно.
 
       Перед отриманням дозволу необхідно провести інвентаризацію забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферу; подати заяву та підготувати пакет спеціальних документів, в яких обґрунтовані обсяги викидів. 
 
       Розробкою таких документів мають право займатися тільки спеціальні організації, які акредитовані Мінприроди.
 
       При цьому підприємство несе відповідальність за виконання в установлені терміни інвентаризації викидів, а також за своєчасне представлення необхідної інформації, щодо ведення техпроцесів (техрегламенти, режимні карти, сировини, що використовується і т. д.) та створення необхідних умов по проведенню вимірів (п.1.9 Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10.02.1995 №7).
 
       Що стосується оподаткування, то об’єктом та базою оподаткування є обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (ст.242ПКУ).
 
       Суми податку обчислюються платниками податку самостійно щокварталу, виходячи з фактичних обсягів викидів (в тонах), ставок податку за формулою наведеною у п.249.3 ст.249 ПКУ.
      
       Слід зауважити що певні складнощі існують при переведенні показників наведених в куб. метрів в тони.
 
       Проілюструємо розрахунок «атмосферного» екоподатку на прикладі оподаткування викидів, які здійснюються працюючою котельнею, яка фактично розпочала роботу в зимовий період 2015 року та використовує для опалення дрова.
 
       В жовтні 2016 року суб’єктом господарювання отримано дозвіл, із зазначенням сумарних потенційних обсягів викидів забруднюючих речовин (в тонах) та груп речовин в атмосферне повітря, які розраховані на планову масу витрачених дров (також в тонах). Суб’єкт господарювання веде облік витраченого палива (дров) в куб. метрах. 
 
       Таким чином, для розрахунку необхідно перевести витрачене паливо (дрова) із куб. м в тони. Для цього необхідно знати густину дров. Дізнатися це не важко, якщо в наявності є дані про породу дерева та його вологість. Вага в тонах обраховується шляхом множення об’єму в куб. м на густину. В існуючих таблицях наявні показники перерахунку ваги кубометра і об’єм тони деревини різних порід. 
 
       При обчисленні ваги потрібно враховувати, що:
 
       - сухе дерево легше від напівсухого на 3-15% (в залежності від породи-листяні або хвойні);
 
       - свіжо зрубане важче від напівсухого на 25-40% (також в залежності від породи);
 
       - те, що пролежало у воді важче від напівсухого на 50-60%.
 
       Таким чином, розрахунок величини податкового зобов’язання «атмосферного» екоподатку по конкретному виду забруднюючої речовини можливо здійснити по наступним формулам:
 
       Обсяг витрачених дров (в куб. м) х Густину (по таблиці перерахунку)= маса фактично витрачених дров (в тонах );
 
       Маса фактично витрачених дров (в тонах ) х потенційний викид конкретної забруднюючої величини (із дозволу, в тонах)/Маса умовно витрачених дров на рік (із дозволу) = фактичний обсягів викидів конкретної забруднюючої сировини (в тонах);
 
       Величина податкового зобов’язання (в грн.) = фактичний обсягів викидів конкретної забруднюючої сировини (в тонах) х ставка податку для конкретної речовини (в грн. за 1 тонну).
 
       Щодо декларування, то для нашого випадку він наступний. Не зважаючи, що дозвіл отримано у жовтні 2016 року, звітувати потрібно з ІV кварталу 2015 року, тобто з періоду коли фактично здійснювались викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. 
 
       Слід зазначити, що податкова Декларація подається за місцезнаходженням контролюючого органу, у якому платник перебуває на обліку як платник екологічного податку, із заповненням розрахунку по кожному стаціонарному джерелу забруднення протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового звітнього періоду (кварталу). 
 
       Сплачується екоподаток протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання такої податкової декларації.Разом із тим в періоди коли викиди не здійснюються (паливо не витрачається та котельня не працює) та не виникає об’єкт оподаткування (в т.ч. відсутні показники до декларування) декларація та розрахунок до неї можуть не подаватись відповідно до положень п.49.2 ст.49 ПКУ.
 
 
З повагою, керівник департаменту обліку та аудиту
 
Тетяна Савчук

Залиште Нам Ваші контакти і Ми з Вами зв'яжемося

ID Legal Group
ID Legal Group